Аграрний сектор: в українсько-німецьких відносинах проблем не бракує

Український павільйон на «Зеленому тижні» відкривається вже дев’ятий рік поспіль. Найбільше для його опису підходить слово «шинок». Довгі столи та лави дарма не простоюють – відвідувачі охоче пригощаються українськими стравами. Надвечір переважну більшість публіки складають вихідці зі Східної Європи. Підігріті вітчизняними напоями, вони гуртом згадують українських пісень. За останні кілька років павільйон здобув славу найсердечнішого куточку «Зеленого тижня».

Однак, на відміну від інших стендів, ділове життя на ньому фактично відсутнє. Статистично у павільйоні представлено 80 українських підприємств. Та з іншого боку одиниця продукту без представника компанії - присутність доволі умовна. Для більшості експертної публіки «Зелений тиждень» переріс у професійну виставку ділових контактів, а для України це досі можливість заявити про свою присутність в Європі.

Реальну присутність українських товарів на німецьких прилавках можна буде зафіксувати тоді, коли Україна узгодить правила сертифікації та стандартизацїі продуктів і їх можна буде ввозити до ЄС – каже посол України в Німеччині Ігор Долгов:

„Наші фахівці наблизилися до спільних розумінь того, що треба робити, щоби питання сертифікації, ветеринарного контролю і обміну продукцією були більш відповідними європейським стандартам. У минулому році товарообіг між Україною та Німеччиною набагато перевищив 5 мільярдів доларів. Однак сільгосппродукція займає досить скромну частину.“

Утім, найголовнішою темою українців була співпраця з німцями в галузі виробництва біоенергії. Німечина має за мету до 2020 року збільшити долю екологічної енергії в загальному споживанні енергоресурсів до 15-20%. Досягти цієї мети непросто, а тому німці сподіваються на співпрацю з країнами і за межами Євросоюзу, серед яких може опинитися Україна. Схема така: з німецького боку – будівництво заводів, техніка та переробка; з українського – поля. Розповідає міністр аграрної політики України Юрій Мельник:

„Тема виробництва біологічних видів палива була відносно новою, але ми вже домовилися відносно наших можливих варіантів співробітництва у цій сфері. По-перше, це участь німецьких компаній у вирощуванні сировини для виробництва біопалива. Це співробітництво у сфері насінництва ріпаку, сучасні технології, які повинні прийти в цю сферу, це техніка, бо це напрямок специфічний і без сцчасної техніки ним займатися дуже складно.“

Утім, українське законодавство до такої співпраці ще не готово. Державні програми з виробництва в Україні біотанолу та біодизелю та обов’язкового його застосування уже розроблені міністерством, однак їх ще має розглянути парламент, каже Юрій Мельник.

Для подальшої співпраці з Німеччиною Україні окрім вдосконолення законодавства треба ще попіклуватися про імідж, який український уряд суттєво підмочив запровадженням обмежень на експорт зерна. Унаслідок цього збитки німецькі фірми-партнери зазнали величезних збитків, обсяги яких сягали тисяч, а то й мільйонів доларів на день. На засіданні шостого аграрного форуму за участю статссекретаря німецького профільного міністерства Ґерда Мюллера й українського міністра німецька сторона чітко дала зрозуміти, що не розуміє мотивів цього кроку. Говорить Герд Мюллер:

„У рамках нашого діалогу ми змушені говорити і про проблеми. Ми хочемо поліпшувати торгівлю між нашими країнами, а не блокувати її. Одна з проблем – це те, що торгівлю зерном між країнами суттєво обмежив український уряд. Ми сподіваємося в розмові переконати українське керівництво скасувати обмеження, щоби ми один одному допомагали, а не блокували.”

Надії Ґерда Мюллера поки що виявилися марними. Українська делегація у відповідь на претензії лише запевнила німців у продовженні діалогу. Тим часом німецькі підприємці на форумі заявили, що вимагають чіткої, прозорої та недискримінаційної схеми видачі ліцензій на вивіз зерна. А представник одного з найбільших світових зернотрейдерів компанії Töpfer International зауважив, що такі дії українського уряду ставлять під питання надійність України як постачальника зерна, а тому керівництво компанії змушено задуматися, чи варто продовжувати свій бізнес в Україні.

Наталя Фібріг