Америка і Європа посилюють тиск на Іран

Однією з центральних міжнародних тем залишається конфлікт навколо атомної програми Ірану. Газета ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ аналізує зміни в позиціях США та Європейського союзу, які разом намагаються переконати керівництво в Тегерані відмовитися від створення ядерної зброї:

Якщо духовні лідери Ірану справді готуються до збройного протистояння, в кінцевому результаті це обернеться проти них. На відміну від іракського конфлікту, США і ЄС тепер тримаються разом. Ніхто не хоче, щоб близькосхідний конфлікт став ядерним. США підтримали європейську лінію й пропонують торгові переваги, якщо Тегеран відмовиться від ядерних амбіцій. У свою чергу європейці теж пішли на зустріч Америці й погрожують винести іранське питання на розгляд Ради Безпеки ООН. Зовнішньополітичний тиск на Іран продовжує невпинно зростати. А це може послабити позиції прихильників жорсткої лінії всередині іранського керівництва, - припускає ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Газета ДРЕЗДНЕР НОЙЕСТЕ НАХРІХТЕН закликає не втрачати надії:

Переговори з духовними лідерами Ірану ще можуть бути успішними. Але вони будуть довгими й вимагатимуть терпіння від усіх учасників. Ядерні плани перетворили конфлікт у Перській затоці на один із найнебезпечніших у світі. Не варто забувати й про Росію, яка допомагає Ірану будувати атомну станцію в Бушері. Учасників конфлікту багато й кожен тягне за свою мотузку, - пише ДРЕЗДНЕР НОЙЕСТЕ НАХРІХТЕН.

Оглядачі продовжують стежити за ситуацією в сусідній з Іраном Сирії, яка почала виводити війська з Лівану. Газета ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ зазначає:

На президента Сирії Ассада чиниться величезний тиск. Вашингтон, очевидно, бачить передумови для миру між ізраїльтянами й палестинцями настільки вдалими, що більше немає сенсу дотримуватися попередніх домовленостей із сирійцями. Ще на початку 90-х років Вашингтон і Дамаск домовилися зберігати статус-кво, в тому числі щодо ролі Сирії, доти, доки між ізраїльтянами й арабами не буде миру. Американський уряд повинен розуміти, що подальше загострення риторики може наблизити Дамаск то Тегерана. У такому разі про мир на Близькому Сході можна буде тільки мріяти, - вважає ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.

Тему продовжує газета НЮРНБЕРҐЕР ЦАЙТУНҐ:

Можливо, опинившись під тиском США та ООН, Ассад скористається шансом для зміни курсу в самій Сирії. На його думку, цей крок назрів давно. Продовжуючи стару політику, країна ризикує опинитися в глибокій кризі. Пробним каменем можливої зміни політичного напрямку стане Ліван. Але це також і шанс, оскільки через близьку до Сирії ”Хесболла”, яка в Лівані є визнаною партією та має 12 місць у парламенті, Дамаск може й надалі впливати на ситуацію в сусідній країні. Цей вплив може бути як позитивним, так і негативним, - пише НЮРНБЕРҐЕР ЦАЙТУНҐ.

Серед європейських подій німецькі газети коментують очікуване перенесення початку переговорів про вступ до Євросоюзу Хорватії. Раніше було заплановано почати переговори 17 березня, але цього, очевидно, не станеться. ЄС вимагає від Хорватії активнішої співпраці з Міжнародним трибуналом зі злочинів у колишній Югославії й видачі екс-генерала Анте Ґотовіни. На сторінках ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ з Мюнхена читаємо:

Брюссель відчинить перед Хорватією ворота до Європи лише тоді, коли за Ґотовіною зачиняться двері тюремної камери в Гаазі. Така жорстка позиція здивувала навіть самих європейців, які плекають у світі імідж ”лагідного дядечки”, який більше любить роздавати цукерки, ніж карати. На жаль, таку послідовну позицію як у випадку Хорватії ЄС має дуже рідко. Але цього разу в європейців не було вибору. Якби Брюссель відступив, він би втратив ключовий елемент своєї балканської політики. Співпраця з Гаазьким трибуналом символізує повагу до міжнародного права. Крім того, засудження учасників масових убивств та етнічних чисток сприяє замиренню між народами та майбутньому захисту меншин. Якби для Ґотовіни зробили виняток, Брюссель не зміг би вимагати від Белграда видати сербських ”героїв” – Радована Караджича й Ратко Младича, -

зауважує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ і веде далі:

Дотримуючись безкомпромісного курсу по відношенню до Загреба, ЄС доводить, що для нього сила права важливіше, ніж право сильного. Якби Брюссель зрадив Югославський трибунал, можна було б ставити хрест і на Міжнародному кримінальному суді. А це б порадувало не тільки США, які не дуже поважають цю міжнародну політичну інстанцію. Ще більше могли б потішитися злочинці, що стоять за масовими вбивствами. Сьогодні в Судані, завтра – ще десь, - попереджає ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко