Андорра: в тіні старших братів

Андорра розташувалася в одній з долин у Піренеях – гірському масиві, що простягнувся вздовж іспансько-французького кордону. Упродовж століть на князівство дивилися як на забуту Богом провінцію. Але все змінилося разом із розвитком туризму в 1960-х роках. Нині Андорру пов'язують передусім із зимовим спортом і чудовими можливостями дешево закупитися. Але ця країна пропонує значно більше, ніж лижні курорти й споживчий рай.

Між двома велетнями

Розер Жордана керує туристичним офісом Андорри. «Під час поїздок за кордон постійно доводиться чути одне й те саме запитання: «Вибачте, а де знаходиться Андорра? Ви з Іспанії?» Жителям Андорри таке зовсім не подобається», - зазначає жінка. Завдання Жордани полягає в тому, аби рекламувати своє князівство закордоном. Робити це непросто, оскільки Андорра затиснута між двома велетнями – Іспанією та Францією. «Але ж ми ані іспанці, ані французи, - наголошує Жорданна. - Ми незалежна країна. Ми маємо власну ідентичність, власну каталанську мову. Ми – андоррці».

Маленька, але гарна й горда! Це, мабуть, найбільш влучна характеристика цього князівства. Андоррці пишаються своєю довгою, вільною від воєн історією, своєю музикою і фольклорними традиціями, романськими церквами й чудовим гірським ландшафтом з вузькими скелистими ущелинами й високогірними озерами. У столиці Андорра-ла-В'єха, однак, на переповнених вулицях, де розташувалися численні крамниці, знайомишся передусім з комерційним обличчям князівства. Вітрини заповнені фірмовими годинниками, модними сумками й окулярами.

Традиції й комерція

Андорра досі вважається податковим раєм. Чимало товарів або зовсім не обкладаються податком, або податок такий низький, що про нього й говорити не варто. Тому тут дуже вигідно можна придбати особливо предмети розкоші й цигарки – значно дешевше, ніж у сусідніх Іспанії та Франції. Така політика призвела до того, що в 1960-х роках до князівства валом почали їхати туристи й іноземна робоча сила. Наслідок – різке зростання населення: якщо 1950-го року в Андоррі проживало близько шести тисяч людей, то нині – 82 тисячі.

«За цей час радикально змінилася й сама країна, змінилися стиль праці й життя, - розповідаєє Сюзанна Вела з Державного архіву Андорри. – На фотографіях 1950-х років – зовсім інша Андорра. Спочатку зміни відбулися в долинах, а потім у горах. В усе це складно навіть повірити».

Дев'ять мільйонів туристів

Останнім часом князівство, однак, намагається позбутися іміджу виключно споживчого раю. Пропозиції туристичного офісу сягають від відвідування романських церков до пішохідних маршрутів у долині Мадріу, яка значиться в списку спадщини ЮНЕСКО. Раніше тут видобували залізну руду. Але все це історія. Нині головним працедавцем є туристична галузь. І це не дивно, адже 80-тисячній Андоррі доводиться щорічно приймати дев'ять мільйонів туристів.

На пагорбі, осторонь від ділового руху, стоїть парламент Андорри. Гонг сповіщає про початок чергового засідання в середині мініатюрного пленарного залу, де достатньо місця для 28 депутатів. Андорра - єдина в світі країна, яка має подвійне правління: вона перебуває під протекторатом відразу двох іноземних правителів - Урхельського єпископа в Іспанії та президента Франції.

Потяг до тиші

Журналіст й автор Рамон Війеро, який приїхав до столиці відвідати батьків, погоджується з тим, що нехтувати економічним розвитком не можна. Водночас він зауважує, що переваги Андорри зовсім в іншому. «У нас є будиночок в Ордіно у підніжжя гори, - розповідає Війеро. – Там я часто ходжу на прогулянки, проводжу біля гірських озер по шість годин. Ця тиша осторонь від магазинів і банків - ось моя Андорра, якою вона мені запам'яталася з дитинства». Рамон хотів би, щоб такою Андорра залишалася й у пам'яті гостей.

Автор: Кіле Джеймс / Володимир Медяний
Редактор: Євген Тейзе