”Аріель Шарон дивиться на арабів лише з перспективи оптичного прицілу”

Німецька преса продовжує коментувати знищення ізраїльськими військами лідера палестинської радикальної організації ”Хамас” Абделя Азіза Рантісі. Крім того, газети пишуть про результати президентських виборів у Словаччині та про ймовірність втілити у Вірменії грузинську модель ”трояндової революції”. Та спершу коментар газети НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНГ щодо наміру іспанської влади вивести війська з Іраку:

Наміри іспанського уряду на чолі із Запарето навряд чи можна вважати добрим кроком. Однак ще в гіршому становищі опинилася адміністрація Буша. Саме президент США першим стверджував, що Ірак пов”язаний з тероризмом. Тим часом іракська сторона таки взяла на себе цю роль, на лихо США та їхніх союзників. (...) Якщо Буш хоче врятувати свою коаліцію та заручитися влітку підтримкою НАТО, то він має і реагувати відповідним чином та спробувати знайти вихід за допомогою ООН. Цей є тернистий шлях, і він не обіцяє автоматичного успіху. Однак зважаючи на те, що нинішнє американське керівництво не до кінця передбачило наслідки повалення режиму Саддама, цей вихід залишається єдиною прийнятною альтернативою, - читаємо в газеті НОЙЄ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНГ.

Чим послуговувася прем”єр-міністр Ізраїля Аріель Шарон, ухвалюючи рішення про ліквідацію ще одного палестинського лідера, розмірковує газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР:

Складається враження, що Аріель Шарон дивиться на арабів лише з перспективи оптичного прицілу. Після ще однієї цілеспрямованої акції, щоб не сказати вбивства, ізраїльський прем”єр заявив, що він діє в ім”я боротьби з терором. Однак це не переконує, швидше навпаки. Навіть якщо поставити питання про те, хто правий, а хто винний, ліквідацію шейха Ахмеда Яссина місяць тому та тепер його наступника Абделя Азіза Рантісі можна розцінювати лише як вкрай короткозорий крок. Ізраїль прибирає дедалі більше арабських ”героїв” та ”мучеників”. А це не може залишатися тривалий час без покарання, - вважає газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.

Тему продовжує газета ВЕЛЬТ:

Можливо, Рантісі і був убивцею чи принаймні сповненим ненависті демагогом. Та чи дає це підстави стратити людину без суду та слідства? Міжнародне право гласить: ні. Ізраїль вважає своєю перевагою те, що він єдина демократія у регіоні. Однак демократія передбачає поняття правової держави. А правова держава, якщо вона дійсно хоче бути такою, зобов”язана дотримуватися високих моральних та етичних принципів. Звичайно, Ізраїль має захистити своє населення від смертоносних нападів. Але це має здійснюватися правовими засобами. Інакше країна загрузне у саморуйнівному вирі, - застерігає газета ВЕЛЬТ.

”Вибором меншого лиха” назвала газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД другий тур президентських виборів у Словаччині:

На щастя, повернення колишнього словацького прем”єр-міністра Владіміра Мечіяра не відбулося. Незадоволеність виборців жорсткими економічними та соціальними реформами помірковано правого уряду подарувала йому в першому турі президентських виборів перемогу. Однак у вирішальному другому турі він поступився своєму колишньому соратникові Івану Ґашпаровичу. (...) Навіть попри те, що переможець Ґашпарович не дуже далеко відійшов у своїй націоналістичній риториці та переконаннях від переможеного Мечіяра, ясно одне: хто б це не був, він ліпший за Мечіяра, -

пише газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД та веде далі:

За два тижні до вступу країни в Євросоюз словаки вибрали менше зло і проголосували таким чином проти ізоляції та автократизму. Занадто великим був би сором, якби в найближчі п”ять років до товариства глав держав Європейського союзу належала б людина, яка колись затавровувала ЄС як імперіалістичного ворога, - нагадує газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД.

До нещодавніх акцій протесту у Вірменії звернулася газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐМАЙНЕ ЦАЙТУНГ:

Вірменська опозиція все ще сподівається повторити грузинську ”трояндову революцію”. Однак рух вірменської опозиції не набрав обертів, оскільки умови тут дуже сильно відрізняються від сусідньої Грузії. Щонайменше з трьох причин. По-перше, у Грузії революція розпочалася в держапараті, фактично, був задіяний голова парламенту. Натомість у Вірменії всі, на кого опирається держава, стоять за президентом Кочаряном – від голови парламенту до міністра оборони. По-друге, Шеварднадзе в Грузії опирався лише на свій клан, а Кочарян у Вірменії може покластися на десяток олігархів, які його підтримують. По-третє, Грузія мала 80 тисяч поліцейських, схильних до підкупів, і лише 13 тисяч солдатів ефективної армії. Вірменський же державний лідер може покластися на сильну армію та сили безпеки, - аналізує газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Огляд німецької преси підготувала Христина Ніколайчук