Афганістан: муджахедини здають зброю

Під звуки литаврів та сурм, супроводжувані патетичними промовами генералів колишні афганські вовки війни прощаються зі своєю зброєю. Міністр оборони Афганістану маршал Мохамед Фахім переконує своїх співвітчизників, що зброя їм більше не потрібна, що справу захисту вітчизни на наведення порядку в країні переймуть на себе професійні військовики та правоохоронці. Мохамед Фахім:

"Ви повинні гордитися тим, що ви воювали як муджахедини. Ви брали участь у святій війні, ви захищали суверенітет нашої держави. Нині ви повинні бути готовими мирно віддати свою зброю".

Програма роззброєння розпочалася в Афганістані ще в жовтні минулого року, тобто майже через два роки після Петерсберзької конференції. Нагадаємо, що на ній було визначено плани повоєнного розвитку країни після падіння режиму талібів. За півроку функціонування програми близько шести тисяч бойовиків погодилося добровільно розпрощатися зі своєю зброєю. Хоча за найскромнішими підрахунками, "людей з рущницею" в країні у десять разів більше.

Ті, хто погодився зійти зі стежини війни й перейти до цивільного способу життя, отримують пріоритетне право на місце праці чи навчання, фінансовані міжнародними гуманітарними програмами. Утім, це не надто заохочує афганців змінювати стиль екзистенції, до якого вони звикли за останні 20 років. Спеціальний радник Євросоюзу з афганських питань Франческо Вендрел, котрий зараз перебуває в Кабулі, висловлює з цього приводу свою думку:

"Звичайно, про 100-відсоткове роззброєння можна лише мріяти. Але нам треба забезпечити роззброєння принаймні в тих районах, де найчастіше доходить до збройних сутичок, де польові комадири намгаються вирішити свої політичні завдання саме з допомогою зброї. Необхідно роззброїти хоча б 40-50 % всіх бойовиків".

Необхідність активізувати хід програми продиктована наближенням виборів у Афганістані. Адже лише за таких умов можна буде досягти безпечного їх проведення у вересні цього року. Міжнародні інспектори сподіваються, що вдасться роззброїти 40 бійців угруповань під командуванням Ісмаїл Хана в Гераті та Рашида Дустума в Мазар-і-Шарифі. Звичайно, ці заслужені польові командири не в захопленні від такої перспективи. Франческо Вендрел говорить:

"Я ще не чув про якийсь процес масштабного роззброєння, який би пройшов повністю добровільно. Спершу ми повинні зрушити процес з мертвої точки і надати йому імпульсу. І якщо справа дійде до спротиву - а я вже бачу, що так станеться - то й ми повинні застосовувати насильство там, де це потрібно".

Потенціал силового тиску афганської армії, яка налічує лише 9 тисяч багнетів, не надто великий. Тому це завдання повинні перейняти на себе антитерористична коаліція під командуванням Сполучених Штатів та міжнародні миротворчі сили ISAF. Утім, міжнародні миротворці досі не реалізували розширення сфери своїх дій за межі військових баз у Кабулі та Кундузі. Про це говорить і спеціальний вповоноважений ООН в Кабулі Жан Арно:

"Суперечки тут зайві: на нашу думку, міжнародна спільнота не зробила того, що могла. Зокрема того, що стосується дислокації солдатів".

Досі ні американці, ні вояки ISAF не втручаються у збройні протистояння між регіональними князьками. "Солдати з міжнародного миротворчого контингету радше йдуть на співпрацю з афганськими бойовиками, аніж намагаються роззброїти їх", -- нарікає співробітник однієї з міжнародних програм у Афганістані Олівер Будер. Адже зрозуміло, що без швидкого й успішного роззброєння відбудова Афганістану, його демократизація перебуватимуть у серйозній небезпеці.