Ахмадінежад любить несподіванки

Теми нинішнього огляду преси – суперечка навколо ядерної програми Ірану, а також так званий „квитковий скандал”, що розгорівся напередодні Чемпіонату світу з футболу в Німеччині. Коментуючи ініціативу іранського президента Махмуда Ахмадінежада, який напередодні звернувся із листом до американського лідера Джорджа Буша, італійська La Repubblica пише:

„Президент Ахмадінежад любить влаштовувати несподіванки. Безсумнівно, лист, якого він написав Джорджу Бушу, є єдиною такого роду ініціативою в історії Ісламської республіки. За 27 років існування іранської держави в нинішньому вигляді, її президент жодного разу не звертався особисто до президента „великого сатани”, як неодноразово називали Сполучені Штати можновладці у Тегерані. Що це? Хитрий шаховий хід Ахмадінежада, який хоче ввести Захід в оману і вплинути на рішення нерішучих дипломатів у Раді безпеки ООН? Або ж іранський президент хоче щось довірливо пояснити своєму американському колезі? Все може бути...”, - розмірковує La Repubblica.

Паризька Le Figaro продовжує тему:

„Президент Ірану Ахмадінежад своїми недоречними висловлюваннями про бажання стерти Ізраїль з лиця Землі або запереченням голокосту перебив чимало політичної порцеляни. Тепер Джорджу Бушу буде нелегко погодитися на прямий контакт з ним. Однак попри всі ці ворожі заяви, США повинні піти на діалог з Іраном. Для цього існує чимало причин. По-перше, не можна допустити, щоб ісламська республіка збудувала собі атомну бомбу, аби знищити Ізраїль та поширити у світі ідеї ісламської революції. По-друге, навіть якщо членам Ради безпеки ООН вдасться ухвалити спільну резолюцію з іранського питання, немає жодних гарантій, що цей документ дасть хоч якийсь результат. Після 27 років самоізоляції, треба нарешті перевірити здатність іранського керівництва до діалогу”, - закликає Le Figaro.

Британське видання The Independent приєднується до цих коментарів:

„Лист Ахмадінежада є найбільш промовистою ознакою того, що Тегеран може бути дещо гнучкішим, ніж здається, коли послухати ворожі промови іранського керівництва. Лист, про що б в ньому не йшлося, свідчить про готовність до розмови. Було би помилкою залишити його без відповіді. Іранське керівництво тримає в руках деякі козирі і усвідомлює це. Один з козирів - нафта. Крім того, Тегеран може вдало спекулювати на можливому виході з числа країн, які приєдналися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Можливо, дипломатія й справді дуже копітка й нудна річ. Однак допоки не спалено всі мости (а цього ще очевидно не відбулося), треба використовувати кожен шанс на порозуміння”, - вважає Independent.

Темою, якій присвячують чималу увагу німецькі видання, є скандал навколо розповсюдження безкоштовних квитків на матчі Чемпіонату світу з футболу. Річ у тім, що прокуратурою порушено справи за фактом спроб підкупу високопосадовців. Йдеться про численні квитки, які чиновникам дарували спонсори футбольної першості. Газета Neue Ruhr/Neue Rhein Zeitung пише:

„Мільйони німецьких вболівальників, які дуже хотіли би побувати на матчах Чемпіонату світу у себе на батьківщині, муситимуть задовольнитися вболіванням біля екрану телевізора. При цьому найбільш завзятим шанувальникам футболу справді неприємно спостерігати за тим, як великі спонсори пачками роздарюють надані їм оргкомітетом безкоштовні квитки політикам, яких футбол цікавить здебільшого як можливість власного піару. При цьому особливо обурюють пояснення організаторів, які звертають увагу вболівальників на те, що саме політики доклали чималих зусиль до того, щоби Німеччина взагалі отримала можливість приймати у себе світову першість. І як у них взагалі язик повертається? Ми, пересічні німецькі платники податків, дотепер гадали, що всі ці дорогі будівництва і приготування до „свята футболу” фінансувалися саме нашим коштом”..., - обурюються оглядачі видання.

Газета Südwest Presse дотримується такої думки:

„Попри те, що чемпіонат проходитиме у Німеччині, більшість простих німців про квитки на матчі своєї збірної і не мріяла. Мільйони німців муситимуть дивитися ігри по телебаченню, адже їхні шанси виграти квиток на матч за участі німецької збірної були меншими, ніж шанси збірної Тринідаду і Тобаго виграти кубок світу. Що ж, „рука руку миє”. Та як би прикро не було, але роздутий навколо привілейованих квитків скандал, міг набути такого розголосу лише в Німеччині. Лише тут відповідь на питання про те, хто і кому може дарувати квитки, дає прокуратура. Типова німецька прискіпливість і педантичність”, - зауважує Südwest Presse.

Огляд преси підготував Євген Тейзе