Бельгія: штраф за підтримку нелегалів?

У церкві Св. Боніфація у брюссельському кварталі Іксель уже три місяці панує надзвичайний стан. У зелених брезентових наметах там живуть близько ста нелегальних мігрантів. У кутку височить гора з ковдр та теплого одягу. Тут же поруч розливають гарячу каву. Поміж стільцями бігають діти, а дорослі дрімають або розмовляють у маленьких групах.

„У церкві надзвичайно холодно. Серед нас є вагітні жінки, літні люди. Є навіть одне немовля, яке народилося кілька днів тому. Хлопчик. Але ми тримаємося, бо принаймні почуваємо себе в безпеці.”

Це розповідає один з нелегалів, які живуть у церкві. Він не хоче називати свого імені, але каже, що приїхав до Бельгії з африканської країни Гана, де він очолював студентський рух. Шість років тому він утік з ганської тюрми й контрабандисти переправили його до Європи. Відтоді він легально жив як біженець у Бельгії, але коли його прохання про надання політичного притулку було відхилено, чоловік сховався від властей, „ліг на дно”.

Схожа доля й у багатьох інших нелегалів, що живуть у церкві Св. Боніфація. Всі вони тримаються разом, попри тяжкі умови:

„Звичайно, ми маємо чітку організацію. Створено політичний та технічний комітети. Цілий день ми піклуємося про якісь адміністративні справи й, звичайно, про церкву. Ми рішуче боротимемося за наші права, хоча це й складно. Минулого тижня трьох з нас заарештували.”

Нелегалів підтримують правозахисні групи та місцеві жителі, які регулярно приносять харчі та одяг. Допомагають лікарі та адвокати.

Оскар - один з добровільних помічників і є членом організації, що виступає за визнання прав нелегалів:

„Захоплення церкви – це вимушений крок, щоб люди нарешті отримали свої папери. За останні місяці до церкви приходило понад тисячу нелегалів, але, звичайно, не всі могли залишитися. Бракує місця. До нас звертаються нелегали з Африки, Азії, але й зі Східної Європи”.

Тим часом бельгійський міністр внутрішніх справ Патрік Девель веде з нелегальними мігрантами активну боротьбу. У його міністерстві саме готується законопроект, що має зробити більш суворими правила надання політичного притулку. Більше того, тепер міністр хоче притягати до відповідальності своїх співгромадян, які допомагають нелегалам. Він поставив під сумнів змінений у серпні минулого року закон, що дозволяє допомогу іноземцям, якщо вона надається безкорисно. Фернанд Сімон з бельгійського міграційного відомства посилається на інші норми:

„Закон від 1980 року передбачає кримінально-правові заходи. Це так. Особа, що допомагає нелегалам, може бути покарана. Це може бути грошовий штраф або позбавлення волі до трьох місяців”.

Оскар та інші активісти, що підтримують нелегалів у Бельгії, кажуть, що державні установи не обов’язково повинні відразу карати тих, хто допомагає мігрантам. Але фактом залишається те, що в країні зростає політичний тиск у цьому питанні, каже чоловік:

„У бельгійському законодавстві справді існує норма про покарання тих, хто підтримує нелегалів. Але там також написано, що гуманітарна допомога дозволена. Міністр внутрішніх справ Девель походить з Фландрії, де дуже сильні позиції має правоекстремістська партія „Флаамс беланг”. Вони хочуть вигнати з Бельгії всіх мігрантів. А міністр внутрішніх справ намагається своєю політикою дістати голоси цієї партії”.