Березневі акції протесту: ще не повстання, але сигнал назовні

День народження Тараса Шевченка 9 березня опозиційні партії в Україні традиційно відзначили акціями протесту. "Наша Україна", Блок Юлії Тимошенко та Соціалістична партія вивели на вулиці Києва та Львова кілька тисяч демонстрантів. На думку спостерігачів, цьогорічному березневому протесту бракувало підтримки населення та єдності самих опозиціонерів. Цього року окрім традиційного гасла про відставку президента Леоніда Кучми на мітингах звучали вимоги припинити тиск влади на засоби масової інформації. Щоправда, за спостереженням німецького журналіста в Україні Флоріана Келлерманна, ці заклики знайшли не вельми потужну підтримку серед населення: "З огляду на ті події, що передували нинішній акції, передусім закриття минулого тижня радіо "Континент", мушу сказати про загальне розчарування цим заходом. У демонстрації взяло участь мало людей, в основному це були пенсіонери. Студентів майже не було. Багато перехожих спостерігало за ходою з узбіч вулиць, і люди з демонстрації вигукували до них, чому вони не разом з ними. Мені здалося, що в колоні демонстрантів були швидше за все ті люди, які традиційно беруть участь у подібних заходах. Усе це було аж ніяк не схоже на народне повстання". Німецький журналіст зауважив також, що у лавах самих опозиціонерів у Києві відчувалася певна напруга та роз"єднаність. Подібні тенденції спостерігналися й у Львові, де соціалісти демонстративно залишили мітинг. Розповідає наш львівський кореспондент Галина Стадник: Акція протесту, яка відбулася на центральній площі Львова, біля пам'ятника Тарасу Шевченку не вирізнялася особливою чисельністю. У мітингу та протестній ході до стін обласної адміністрації взяли участь, за різними підрахунками, до двох тисяч осіб, переважно це люди похилого віку. Слід зауважити, що львівська молодь цього дня відокремилась від політики і вшанувала День народження Кобзаря культурними акціями. Сама акція протесту розпочалася з непорозумінь між прихильниками СПУ та організаторами УРП "Собор", "Батьківщиною" та УНА-УНСО. Львівські соціалісти на знак протесту демонстративно залишили мітинг. Під вигуки громади "Кучму -геть!" політики нарікали на владу, діючий режим та утиски свободи слова в Україні. Зокрема голова обласного осередку УНА-УНСО Остап Козак запропонував львівській громаді бойкотувати вечірні випуски новин провідних українських телеканалів. Говорить Остап Козак: "від сьогоднішнього дня і надалі, щоб ми вимикали "1+1", "Інтер", щоб не чути цю брехню. І будемо дивитися чесні новини, ми будемо шукати на всіх хвилях радіо "Свободу" і "Німецьку хвилю". Не оминули організатори й тему майбутніх президентських виборів. Голова ЛОО УРП "Собор" Ростислав Новоженець притримується українського варіанту революції: "Ми знаємо, що влада і так сфальсифікує результати виборів, через те ми вважаємо, що українці мають вийти на вулиці і майдани для того аби змести режим ще на передодні виборів, аби забезпечити демократичність проведення виборів президента у жовтні 2004 року". Чи матимуть ці акції протесту резонанс у політичному житті країни? З цим запитанням ми звернулися до політолога, експерта з питань Східної Європи Райнера Лінднера: "Цей протест слід розглядати швидше як сигнал назовні, сигнал про те, що в політичному житті України панує великий неспокій, що багато політичних сил вимагають змін, що опозиція не має більше наміру миритися з владними іграми уряду". Події минулої осені, вважає Райнер Лінднер, зокрема те, як влада розправилася з "Нашою Україною" в Донецьку, лише долили масла у вогонь. Німецький політолог вважає важливим вже те, що демонстрації взагалі відбуваються, адже саме вони вказуються на ті великі перекоси, якими позначений політичний розвиток в Україні. Райнер Лінднер звернув також увагу на цікаву деталь: президента Леоніда Кучми вже не вперше немає в Україні саме в дні, коли відбуваються акції протесту: "Я думаю, що позиція Кучми і без того дуже послаблена. Зокрема той факт, що він більше не висуватиме свою кандидатуру на посаду президента, вказує на те, що зараз спостерігається свого роду агонія президентства Кучми. Зрештою протести скеровані не лише на його адресу, а й на адресу партії влади в парламенті, а також тих політичних груп поза парламентом, які в силу певних економічних інтересів намагаються висунути на політичну арену своїх акторів". Загалом, підсумував Райнер Лінднер, важливо не стільки те, чи перебуває Кучма в країні, а те, що опозиція пильнує свої інтереси й все ж таки звертає на себе увагу. Христина Ніколайчук