Берлусконізм та комедія дель арте

Європейська преса пише про перемогу на парламентських виборах в Італії лівоцентристського блоку на чолі з Романо Проді. Деякі видання роблять також аналіз політичних та економічних особливостей країни, якою протягом останніх років керував Сильвіо Берлусконі. Німецька газета Nordkurier, зокрема, пише:

Просто вражає, наскільки відданими є італійці найбагатшому чоловікові Італії. Особливо з огляду на доволі скромний список успіхів після п’яти років його правління. У зовнішній політиці 69-річний Берлусконі, головуючи в ЄС, зазнав серйозної поразки. Єдине, що йому вдалося хвацько зробити – то це пересунутися з 27 місця на 25 в списку найзаможніших людей світу. Ускладнити життя новому уряду недійному магнатові неважко, передусім завдяки міці своєї медіа-імперії. Переможець Романо Проді пообіцяв, що хоче об’єднати розділене італійське суспільство. Це непросте завдання з огляду на пусті державні каси та Берлусконі, який критикуватиме кожен крок. Утім, Італія отримала нині шанс попрощатися із „системою Берлусконі”, що була схильна до корупції й утисків юстиції та ЗМІ, - зауважує Nordkurier.

Тему продовжує Süddeutsche Zeitung:

Чи можна вітати Романо Проді? Скоріш за все лідерові лівоцентристського блоку як майбутньому прем’єр-міністру вдасться заручитися підтримкою більшості в обох палатах парламенту. Втім, тягар, отриманий у спадок від попередника Берлусконі, є величезним. Країна розколота й деморалізована, як ніколи раніше. При цьому йдеться не лише про скрутний стан державних фінансів. Ідеться про більше: новий уряд має також політично та морально оновити Італію, щоб заживити рани, заподіяні берлусконізмом, - констатує Süddeutsche Zeitung.

Про спадок Сильвіо Берлусконі пише також дюссельдорфська газета Handelsblatt:

Романо Проді, здається, таки вдалося перемогти прем’єр-міністра Сильвіо Берлусконі, який впродовж останніх років перебував при владі. І це добре. Адже навіть незважаючи на відкритий конфлікт інтересів медіа-магната та юриспруденції, п’ятирічний підсумок його уряду є негативним. Економіка Італії ледь зростає і дедалі більше втрачає конкурентноздатність. У країні – велика заборгованість, і за продуктивністю Італія перебуває на останньому місці серед 30 держав-членів Організації з економічної співпраці та розвитку. Підприємець Берлусконі як менеджер Італії зазнав поразки, - зазначає Handelsblatt.

Французька газета L'Union теж негативно відгукується про правління Сильвіо Берлусконі:

Єдиним досягненням „кавальєре” є те, що він збільшив власні статки та зменшив кількість безробітних за рахунок тих, хто вже протягом довшого часу не працює. Як же сталося, що кожен другий італієць проголосував за нього? По-перше, це ті, хто страшенно боїться комуністів та лівих екстремістів, яких визнає коаліція Романо Проді. Водночас багато хто тягнеться до анархії та має алергію на всілякі види правил, які заважають їхнім індивідуальним інтересам. Ця частина виборців не надто переймається тим, що Берлусконі в інтересах приватного бізнесу нехтує правом, - пише L'Union.

Італійська Corriere della Sera зауважує, що день виборів у Італії не швидко забудеться:

Про цей день ще довго пам’ятатимуть. Італія - це країна, в якій через курйози виборчого права існує небезпека того, що в різних палатах парламенту буде різна більшість. Але це не є чимось дивним. Так функціонують усі демократії, де також передбачено, що політики змінюють один одного, - зазначає Corriere della Sera.

І на останок цитата з французького видання Le Progrès, яке іронічно порівнює італійців з французами:

Кляті італійці - у них навіть політика стає фарсом. Дуель „Проді - Берлусконі” - шедевр комедії дель арте - насмішила багатьох з нас. Оскільки важко собі уявити, щоб в інших країнах ЄС дозволяли собі такі висловлювання, як це було під час виборчої кампанії в Італії. Це зрештою не Франція, де президент, який фігурує в скандалах, постає перед суддями. Або ж де сум’яття в уряді може викликати народні заворушення. Ми любимо вас, італійці! Оскільки ви підтримуєте наше почуття домінування. Звичайно, іноді ви нас дратуєте. Берлусконі, якому, вочевидь, мало відоме вчення про демократію, свого часу навіть закладався, що Франція потоне в популізмі. От уже цей італійський гумор! - зауважує Le Progrès.