Британія – несподіваний адвокат України у „старій” Європі

Джон Ґроґан - депутат парламенту від правлячої Лейбористської партії, глава українсько-британської міжпарламентської групи в інтерв’ю “Німецькій хвилі” сказав:

“Група, яку я очолюю, однозначно підтримує членство України в Європейському Союзі. Я думаю, британський уряд – один із найбільш прихильних до України урядів в ЄС. Спілкуючись з міністрами, я розумію, що вони хотіли б, аби угода Україна-ЄС пішла трошки далі й більш заохотила Україну в плані членства в Європейському союзі. Але цей шлях має бути поетапним. Наступний великий етап для України – членство в СОТ”, - зазначив британський парламентар.

Серед оглядачів існують припущення, що на зміст переговорного мандату ЄС з Україною вплинуло гальмування нинішнім українським урядом процесу набуття членства в НАТО. Адже всі нові члени ЄС з колишнього комуністичного блоку спершу вступили до Північноатлантичного альянсу. Чи поділяє таку думку Джон Ґроґан?

“Я не думаю, що це вплинуло. В ЄС є члени, що не входять до НАТО, наприклад, Ірландія. Також є кандидати в члени ЄС, як от Хорватія, яку можна цілком уявити повноправним членом перш, ніж вона вступить до НАТО. Для України це – дискусійне питання. Тож це – справа України, до якої організації вступати раніше. З моїх спостережень, в Україні більшою є підтримка членства в ЄС”.

Ентузіазм британських політиків щодо розширення ЄС не зовсім відповідає настроям у суспільстві. І лейбористський уряд Тоні Блера, і опозиційна Консервативна партія бачать переваги останньої хвилі розширення ЄС для британської економіки і виступають за приєднання до спільноти нових членів. Натомість прості британці сприймають європейські процеси здебільшого скептично. Це стосується і розширення ЄС.

Британський оглядач Марк Ковелл вважає, що говорячи про перспективу членства в ЄС України, можна говорити лише про дуже віддалене майбутнє. Він скептично дивиться і на переговори про посилену угоду між ЄС та Україною, бо, на його думку, цей документ буде простою формальністю. При цьому Ковелл посилається на досвід інших країн, що не є членами Євросоюзу:

“Коли розглядати європейські перспективи України, треба брати до уваги дві речі. По-перше, британський загал втомився від останньої хвилі розширення. Люди не дуже щасливі від величезного і абсолютно легального припливу іммігрантів з держав-вступників. Може знадобитися кілька десятиріч, аби „перетравити” цей розвиток подій. Тож я боюся, що значної суспільної підтримки для членства України в ЄС не можна чекати, що б не думав із цієї проблеми британський уряд”.

Ковелл також зазначив, що будь-яка посилена угода з Україною, якою б не була її конкретна назва, навряд чи щось змінить для простих українців. Наприклад, навіть угода про асоційоване членство не гарантує можливості їздити до ЄС без віз. Про це, зокрема, свідчить випадок Туреччини, що є асоційованим членом Євросоюзу з 1964 року, але й досі має з ЄС візовий режим. Сьогодні ніхто не може напевно сказати, чи стане Туреччина повноправним членом хоч колись. Марк Ковелл звернув увагу на те, що асоціативну угоду з ЄС уже понад десять років має Туніс. Питання про те, чи ця африканська країна може колись стати членом ЄС, Ковелл називає риторичним.

Сюжети про позиції країн ЄС щодо приєднання України до спільноти виходитимуть в ефір у журналі „Фокус” щопонеділка.