Буш номер два: зеніт влади чи початок кінця?

Центральна тема коментарів німецьких газет – початок другого терміну правління в Сполучених Штатах президента Джорджа Буша. У четвер у Вашингтоні відбулася інавгурація – офіційна церемонія вступу глави Білого дому на посаду. ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР з Бонна запитує:

Коли ще в останні роки президент США починав другий термін на таких сильних позиціях? Буш може не тільки пишатися беззаперечною перемогою на виборах, у нього солідна більшість в обох палатах Конгресу. На міжнародній арені Буш представляє останню супердержаву світу; його критики всередині країни та за кордоном мовчать або впали у розпач. Після чотирьох бурхливих років здається, що Буш тепер має найбільше влади. Але це оманливе враження, -

зауважує ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР і веде далі:

Насправді після інавгурації починається політичний кінець Буша, зеніт його влади вже позаду. Частково це пояснюється особливостями політичного життя в США. Буш не може бути обраним втретє, і його вплив у власній партії назабаром почне слабшати. Республіканці вже думають про вибори до Конгресу наступного року і про президентські вибори 2008. Це проблема усіх президентів, які починали другий термін. Але у випадку з Бушем є ще додаткові чинники, які суттєво обмежують його можливості. У першу чергу на нього тисне проблема боргів, що за лише кілька років набули величезних розмірів. Нова хвиля оззброєння, нові зниження податків та інші витрати – все це більше реалізувати не вдасться. Після чотирьох років правління Буша економічний гігант США опинився на межі своїх можливостей, - підсумовує ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.

До міжнародної політики нової-”старої” американської адміністрації звертається ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ з Мюнхена:

У зовнішній політиці слід очікувати змін. США, очевидно, відкладуть у бік сокиру, бо настав час для більш тонкого інструменту. Союзники Америки мають скористатися цією нагодою і вплинути на позицію Сполучених Штатів. Бушу потрібна підтримка демократичного світу, якщо він і надалі хоче працювати над іміджем великого борця за демократію та свободу. Таку підтримку він може отримати якщо дотримуватиметься правил гри міжнародної спільноти, до яких належить пошук компромісу. Вигравши вибори, Буш заробив у себе вдома величезний політичний капітал, який він тепер, за власними словами, збирається витрачати. Але якщо Буш буде розумним, він інвестуватиме в першу чергу у відновлення втраченої до нього довіри, щоб підтримати красиві слова в день інавгурації конкретними справами, - радить ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

Тему продовжує ФОЛЬКСШТІММЕ з Маґдебурґа, яка аналізує також нещодавні заяви майбутнього держсекретаря США Кондолізи Райс:

Теракти 11 вересня залишили в США глибоке почуття вразливості й уряд намагається усіма силами відновити безпеку для американських громадян. Тут зауважень немає... Натомість викликають запитання слова Райс, сказані, так би мовити, поміж рядків. Вона порівняла Ірак з такими країнами, як Іран чи Білорусь, що можна зрозуміти як військову загрозу. Такою дипломатичною палицею варто махати лише тоді, коли всі інші методи впливу вичерпано. Хто робить це завчасно або навмисне, ризикує підірвати мирні зусилля, які у випадку з Іраном цілком можуть бути успішними, - пише ФОЛЬКСШТІММЕ.

Схожа думка і в газети КЕЛЬНЕР ШТАДТ-АНЦАЙҐЕР:

Роль ”злого поліцейського” втрачає прихильність серед американців, і тут варто поглянути на Ірак. Зрештою Ірак пустив до себе інспекторів і погодився на контроль міжнародної спільноти. Але це не вберегло його від бомб США та їхніх союзників. В Ірані це, звичайно, помітили і зробили фатальний, але зрозумілий висновок: на американські погрози краще реагувати не вчинками, а оззброєнням. Войовнича американська дипломатія зробила їхнім європейським колегам... ведмежу послугу, - вважає КЕЛЬНЕР ШТАДТ-АНЦАЙҐЕР.

Газета НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН зауважує:

Американську зовнішню політику справедливо критикують за прямолінійність, або якщо хочете – завзятість. Але попри це не можна змиритися з думкою, що фанатичні режими в Ірані чи Північній Кореї матимуть зброю масового знищення і загрожуватимуть сусідам чи противникам. Європейцям з їхньою політикою замирення досі не вдалося цьому запобігти і не вдасться в майбутньому. Тому їм варто не вказувати пальцем на ”мілітаристів” в уряді Буша, а разом з американським партнером посилити тиск на Іран і Північну Корею. Це єдиний шлях запобігти нещастю, - переконана НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН.