Біженці: гармонізація європейської політики
12 лютого 2005 р.
Політика щодо іммігрантів мусить регулюватися за допомогою “зеленої книги” - збірника документів, у якому будуть закладені умови надання притулку, а також права та обов”язки іммігранта, пояснює комісар з питань внутрішньої та судової політики Європейського союзу Франко Фраттіні:
“Але ця “зелена книга” не відкриває дверей”.
Тобто Єврокомісія, за словами Фраттіні, не відчиняє дверей необмеженій імміграції. Таким чином, “зелена книга” чимось схожа на американську “зелена картку” - “грін-кард”. Але так далеко європейські країни ще не зайшли. Зараз в різних країнах як в імміграційній політиці, так і в політиці щодо тих, хто шукає притулку, є великі відмінності.
Так, британський уряд з 1997 року за допомогою нових законів та найсуворіших за всю історію існування країни прикордонних перевірок зробив систему жорсткішою. Тому кількість тих, хто шукає тут притулку, скоротилась до найнижчого за багато років рівня.
Але попри такий спад, уряд зацікавлений у тому, щоб не тільки надавати прихисток переслідуваним, а й давати змогу тим, хто може бути корисними для британської економіки, залишитись у країні. При цьому йдеться, перш за все, про іммігрантів з країн, які є новими членами ЄС. За словами міністра внутрішніх справ Брауна, щонайменше 50 тисяч таких іммігрантів на рік повинні отримувати дозвіл на роботу:
Замість того, щоб утримувати людей, які хочуть тут працювати, від приїзду до нашої країни, ми прагнемо мати все більше висококваліфікованих фахівців, оскільки в нас бракує кваліфікованих кадрів у деяких секторах економіки. Вони приїздять до нас, бо Великобританія є привабливою для роботи, адже наша економіка нині справді процвітає.
Однак, людям із статусом біженців тут працювати заборонено. А консервативна опозиція в Лондоні все одно вважає політику щодо шукачів притулку та іммігрантів занадто ліберальною.
З початку цього року і в Німеччині діє новий закон про іммігрантів, у якому є положення про біженців. Згідно з ним, для осіб, від яких може виходити терористична небезпека, процедура депортації спрощена. Людям з високою кваліфікацією та тим, хто хоче відкрити свою справу, навпаки, буде легше іммігрувати до Німеччини. Це відчутне поліпшення порівняно з дотеперешнім правовим станом, говорить Ґерд Ландсберґ, керуючий справами спілки міст та громад та член Імміграційної ради:
Таким чином, пробіл у законодавстві, який багато критикували, усунутий. Тепер тих іноземців, хто проповідує ненависть, можна буде легше депорутвати. У законі про імміграцію ми орієнтувалися на Женевську конвенцію про біженців, і це спростить велику кількість речей.
А от в Австрії досі не бачать правильного підходу до політики щодо тих, хто шукає політичного притулку. Новий міністр внутрішніх справ Лізе Прокоп, щоправда, повідомила, що їй хотілося б знайти ”людяний” вихід із цієї проблеми. Проте новий законопроект її міністерства залишає більше запитань, ніж дає відповідей.
Щодо Словаччини, Чехії та Угорщини, то це не ті країни, куди прагнуть потрапити біженці. Вони, так само як і Польща, є країнами транзитної міграції - проміжна станція на шляху на Захід.
Незважаючи на це, в Польщі реєструють все більше шукачів притулку. Найбільший потік біженців - із Чечні, далі йдуть Пакистан, Афганістан та Шрі-Ланка. Багато років поспіль на проблему біженців у Польщі взагалі не зважали, говорить Аґнєшка Косовіц з бюро Управління верховного комісаріату ООН у справах біженців у Варшаві. Оскільки ця країна взагалі має невеликий досвід поводження з біженцями, то останні стикаються в Польщі з різними труднощами:
Багато проблем біженців випливають з того, що ми маємо недостатньо персоналу для роботи з ними. Порівняно із Західною Європою, у нас зайнято набагато менше фахівців. До того ж, часто наш персонал має недостатній досвід або кваліфікацію.
Частина біженців живе в одному з 14 таборів. Їх там обстежують медики, їх забезпечують їжею та кишеньковими грошима, і вони можуть ходити на курси польської мови. Минулого року тут було подано більше семи тисяч заяв про надання політичного притулку. І тільки маленька дещиця з них – 4 відсотки – отримали дозвіл залишитися в Польщі. Ті, чия заява була відхилена, мусять виїхати з країни впродовж двох тижнів. Але за таких умов люди часто ідуть на нелегальне перебування. За підрахунками, близько 100 тисяч мігрантів живуть у Польщі нелегально.
Не тільки нові, а насамперед старі члени ЄС мають великі проблеми з тим, щоб знайти розумне рішення щодо біженців. Італія, Португалія та Іспанія щороку борються з нелегальними мігрантами, які прибувають до них, ризикуючи потонути, в переповнених човнах. Найчастіше вони досягають землі, помираючи від спраги й голоду. На очах у європейців відбувається багато трагедій.
В Іспанії працюють приблизно 800 тисяч африканців, які не мають дозволу на роботу. Новий соціалістичний уряд припасовує закон до реальності, а не навпаки, як це часто трапляється. Говорить державний секретар з питань імміграції Консуело Румі:
Ми хочемо, щоб вони працювали згідно з законом, за легальним контрактом та за умовами праці, які узвичаєні у тому чи іншому секторі економіки.
Таким чином, нелегальні мігранти, котрі живуть в Іспанії, матимуть, починаючи з лютого, три місяці, щоб легалізуватися. Звичайно, якщо відповідатимуть двом умовам: вони мусять не менше півроку перебувати на території Іспанії та представити контракт на роботу. Це означає, що більше половини, якщо не вісімдесят відсотків іспанських нелегалів зможуть скористатися цим положенням.