Білорусь перед виборами

Хороші новини з Білорусі надходять рідко. З цією тезою швидко погодилися всі учасники дискусії. Вони переконані, що вільних і чесних виборів у Білорусі не буде й цього року. Сигналів, що дають підстави для такого песимізму, достатньо вже зараз: опозиційні політики продовжують зникати, неурядовим організаціям заважають працювати, основні права людини, в тому числі свобода преси, суттєво обмежені. За таких обставин для суспільства дуже важливо отримувати неупереджену інформацію, каже Олег Манаєв, професор Інституту політичних та соціально-економічних досліджень, що в білоруській столиці Мінську:

”Через тотальну блокаду ЗМІ демократичні сили та незалежні вчені мають дуже мало можливостей розповісти правду населенню в нашій країні. Тому я обираю шлях через ”Німецьку хвилю” та інші джерела”.

У Білорусі є мільйони людей, які не підтримують курс президента, але все ж таки противники Олександра Лукашенка почувають себе в меншості, - каже Манаєв. Думка опозиції не цікавить білоруське керівництво, її не почуєш у мас-медіа, що перебувають під державним контролем.

Тому підтримка Заходу набуває особливого значення, - зауважували гості з Мінська. До білоруського народу не можна ставитися так само, як до президента Лукашенка, діалог треба обов”язково продовжувати, - вимагає Райнер Лінднер, член німецько-білоруського товариства. Депутат німецького бундестагу, соціал-демократ Уте Цапф, яка також є уповноваженою ОБСЄ з питань Білорусі, не має жодних ілюзій щодо закликів та допоміжних програм Заходу:

”Реально щось змінити не може поки що жодна з наших програм, ми можемо тільки ззовні підтримати неурядові організації”.

У ході дискусії експерти намагалися не малювати ситуацію в Білорусі занадто темнимни фарбами й звертали увагу також і на позитивні моменти. Так, - казали вони - вибори, можливо, буде зманіпульовано, але все ж таки спостерігачів від ОБСЄ пустили в країну і вони зможуть викрити махінації. Так, Олександр Лукашенко править авторитарно, але в країні з”явилися перші паростки активного громадянського суспільства. Так, незалежна преса зазнає тиску, але існують редактори, які швидше підуть у в”язницю, ніж замовчуватимуть правду про ситуацію в країні.

Під кінець учасники дискусії на ”Німецькій хвилі” дійшли спільного висновку: хороші новини з Білорусі таки є, навіть якщо їх часто доводиться шукати під мікроскопом. Саме тому Дітріх Шлеґель, представник міжнародної правозахисної організації ”Репортери без кордонів” наважився на обережно-оптимістичний прогноз:

”Саме тому ми не втрачаємо надію. Історія вчить нас, що й пан Лукашенко не вічно перебуватиме при владі, й тоді критично налаштовані журналісти зможуть сказати, що й вони долучилися до зміни старої системи. За це вони заслуговують на велику повагу”.