Біопальне, або чому дорожчає цукор

За планами Бундестагу, до 2015 року загальна частка біопального має сягнути 8%. Схожі закони поквапливо ухвалюють і в інших країнах Євросоюзу. „Політики гадають, що вони знайшли чарівне слово в боротьбі з потеплінням клімату - „біо”. Однак, після підрахунку викидів СО2, які утворюються на всіх етапах виробництва альтернативного палива, його екологічність починає видаватися досить сумнівною”, - вважає кореспондент Манфред Ґетцке:

„Район Марл-Синзен на півночі Рурського вугільного басейну: раніше паливо тут видобували з під-землі. Нині більшість висотних споруд над шахтами перетворилася на величні пам’ятки епохи індустріалізації. У біо-добу енергоносії вирощують на ланах. У травні хоч куди кинь оком жовтіє ріпак - сировина, з якої на фірмі NEW - „Природна енергія Заходу” виробляють біодизель.

„Це один із шляхів відмовитися від нафти. Сьогодні вона поки що задешева, аби ріпакове пальне було цілком рентабельним. Та всім зрозуміло, що ціни на нафтопродукти зростатимуть. Довкіллю ж - з огляду на викиди СО2 - мінеральні енергоносії вже давно обходяться задорого,” –

каже головний інженер NEW Бернгард Муке. Нещодавно на фірмі введено в експлуатацію другий виробничий комплекс – лабіринт з труб, дистиляторів, вимірювачів тиску, тисяч контрольних лампочок... Усе як на звичайній нафтоперегінній установці, з тією відмінністю, що для переробки ріпаку потрібна ще складніша техніка:

„До нас приїздили фахівці з Китаю, Бразилії, Росії... Ледь не з цілого світу. Такої зацікавленості я, особисто, не очікував. Німецькі технології за дуже нетривалий час устигли завоювати собі добре ім’я.”

Фірма „Природна енергія Заходу” була заснована п’ять років тому. Уже тоді держава заохочувала виробництво біодизеля податковими пільгами та вигідними „зеленими” кредитами. Але через великі витрати на устаткування й, головне, через відсутність гарантій збуту, на інвестиції наважувалися одиниці. Сьогодні, коли всі німецькі авта частково їздять на рослинному пальному, розв’язано й це питання. Технології напрацьовані, ріпак родить, про стабільний попит подбали в Брюсселі та Берліні – отже, черговому біо-бумові ніщо не стоїть на заваді. „Саме це нас і непокоїть, - каже Торбен Бекер, експерт Німецької спілки захисту природи. – Теретично, при спалюванні біодизеля в повітря потрапляє стільки СО2, скільки його рослини увібрали в себе під час росту. На практиці ж екологічний баланс далекий від нульового”:

„Проблема полягає в ефективності. У ході дуже складного та енергомісткого процесу ми переробляємо на пальне не цілу рослину, а лише невеличкі плоди ріпаку. Струм та пара для перегінної установки в Марлі, зокрема, надходять з вугільної електростанції. Трактори на полях здебільшого працюють не на біо, а на звичайній солярці. За приблизними оцінками, енергія з рослин до 80% видобувається за рахунок спалювання мінеральних енергоносіїв. Хіба не абсурд, що таким чином ЄС планує радикально заощаджувати викиди СО2? Чи не ліпше було б замість нарощування потужностей з виробництва біопального, зменшувати транспортні потоки й робити дедалі економнішими авта?”

У біо-ейфорії політики часто забувають про те, що для вирощування достатньої кількості ріпаку, а також картоплі, цукрового буряку, кукурудзи, з яких виробляють етанол, потрібно достатньо засівних площ. У країнах Євросоюзу резерви їх практично вичерпані, тому біомасу доведеться десь закуповувати. Хельґе Фоґт, співробітник Федерального відомства охорони довкілля:

„Імпортувати сировину з країн, що розвиваються, означатиме відбирати в їхніх мешканців не лише основні продукти харчування, а й ріллю, бо фермери швидко перелаштуються на вигідні монокультури. Ми не можемо собі цього дозволити. Це цілком контрпродуктивно.”

На початку лютого в мексиканській столиці відбулися багатотисячні акції протесту. „Це вбивство. Ми подихаємо з голоду”, - скандували демонстранти. За лічені тижні ціна на кукурудзяне борошно, з якого печуть тортилью - „страву бідняків”, зросла втричі. Причина: підвищення попиту на етанол у США, де він є головною біодомішкою до бензину. За даними природоохоронної організації Robin Wood, через відвойовування землі під пальмові плантації, в Азії щороку вирубують півмільйона гектарів лісів. Пальмова олія, зокрема, дуже добре підходить і для виготовлення дизпалива. У німецькому місті Емден заплановано будівництво перегінного заводу, який вироблятиме 400 мільйонів літрів пальмової солярки щороку. „Фатальний розвиток, - кажуть природоохоронці. – Тропічний ліс поглинає значну частину СО2. Це легені нашої планети.”

„Не треба забувати, що передусім ідеться про економічну діяльність, про становлення нової галузі, яка, звичайно, має бути прибутковою. Сьогодні виробництво біопального в Європі є вигідним за однієї умови – коли сировина майже нічого не коштує,” –

вважає Штефан Танґерман, директор відділу торгівлі та сільського господарства OECD – Організації з питань економічного розвитку та співпраці:

„За нинішніх цін на нафту, німецькі фермери - шейхам не конкуренти. 100 доларів за барель – це той мінімум, від якого вирощування місцевих енергокультур почне мати економічний сенс. З кожним стрибком цін на чорне золото поступово дорожчають і хімічні засоби захисту рослин, і добрива, солярка. Якби не щедрі субсидії, то ми навіть і не наближалися б тієї до межі, коли потреба в паливі справді буде рентабельно забезпечуватися за рахунок європейського сільського господарства.”

Мета Єврокомісії – до 2020-го року збільшити частку рослинного пального для транспорту до 10%. У Бразилії цей показник уже сьогодні становить понад 20%, а загальні паливні потреби країни на 44% забезпечуються за рахунок використання етанолу - спирту, який там переважно переганяють із цукрової тростини. Обсяги експорту зростають такими темпами, що, вважають бразильські науковці, за 20 років цукрове біопаливо зможе замінити десяту частину світового споживання природного газу. Довгостроковою програмою уряду США передбачено збільшення виробництва кукурудзяного етанолу в десять разів. Перспектива позбутися колись енергетичної залежності, тобто, відмовитися від імпорту нафти, ще й заощаджуючи при цьому шкідливі викиди, дуже приваблює політиків. Однак, попереджають експерти OECD, культ біопалива негативно впливатиме на ціни на світовому продовольчому ринку. Штефан Танґерман:

„Що більше цукру та кукурудзи опинятиметься в паливних баках, то дорожчими ставатимуть ці продукти харчування для споживачів. І це вже помічає на своїх гаманцях населення багатьох країн. Оптимальним рішенням було б, видобувати пальне чи газ із сільськогосподарських відходів, з соломи, з деревини. Устаткування для цього існує, але воно ще недосконале, нерентабельне. Тому ми вважаємо, що кошти треба вкладати в розвиток цих технологій, а не в щедре субсидування біопального з ріпаку, картоплі або з цукрового буряку. Але OECD може лише давати поради. Чи захочуть уряди прислухатися до них – інша справа...”

За матеріалами кореспондентів