Вбивство у путінській Росії

„Ганна Політковська боролася в жорстких умовах Росії, де для критичної та незалежної журналістики лишається дедалі менше можливостей. Путінська Росія намагається довести, що Чечню і чеченців можна зламати силою, чимраз більшою силою. ... Політковську вбито у той самий момент, коли Кремль із небаченою брутальністю взяв у лещата санкцій свого маленького сусіда Грузію. ... Це вбивство – трагедія, а також символ путінської Росії з її небезпечною сумішшю зі страху, абсолютизму і брутальної безсоромності”, - наголошує Politiken.

Італійська газета La Repubblica продовжує:

„Це абсолютно точно не було вбивство з особистих мотивів. Політковську не вбив її ревнивий чоловік, але хтось, кому дошкуляла її принципова журналістська позиція. Вона була єдиною російською журналісткою, яка не відступала перед небезпекою. А писати правду про війну, яку Путін веде у Чечні - це дуже небезпечно. Вона була жінкою надзвичайно мужньою. Її смерть є знаковою. Росія повернулася до авторитаризму. Не до комунізму, але до поліцейської диктатури, ідеологом якої є колишній шпигун КҐБ. Він жорстокий, але, на жаль, дуже популярний у Росії”, - констатує La Repubblica.

До іншої теми. Видання Frankfurter Allgemeine Zeitung розмістило на своїх шпальтах коментар про актуальну політичну ситуацію в Україні. Аналізуючи нещодавню заяву парламентської фракції „Наша Україна” про перехід в опозицію, газета пише:

„Хотілося би вірити, що партія українського президента Ющенка йде в опозицію тому, що вона не може дійти згоди в ключових питаннях зі старим фальсифікатором виборів та новим прем’єр-міністром. Це хоча нічого би і не усунуло паралічу влади в Україні і не принесло би країні безпосередньої користі. Але у довгостроковій перспективі чітке позиціювання політичних сил пішло би на користь країні. Янукович і сили, які його підтримують, нині якраз працюють над поверненням країни у період „до помаранчевої революції”. Якщо би „Наша Україна” і далі пішла цим шляхом разом із Януковичем, вона зашкодила би не лише собі, але й самій демократичній ідеї в Україні. Це було би превентивним ударом по демократичних рухах майбутнього. Для України (але й для ЄС) важливо, аби у цій країні збереглася політична модель, протилежна тій, яку уособлює Янукович. Проблема лише в тім, що „Наша Україна” через свої постійні виляння втратила довіру виборців. Тому є підстави для побоювань, що заява про перехід в опозицію є лише черговим тактичним фінтом”, - припускає Frankfurter Allgemeine Zeitung.

І на завершення нинішнього огляду – коментарі з приводу обрання нового генерального секретаря ООН. Головним претендентом на цю посаду є південнокорейський дипломат Бан Кі Мун. Напередодні чергового раунду голосування за кандидатуру наступника Кофі Аннана швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung пише:

„Бан матиме на чолі ООН абсолютно інший образ та стиль роботи, ніж Кофі Аннан, який залишить цю посаду наприкінці цього року. Видатний оратор Аннан вперше в історії ООН запровадив у цій організації „публічну дипломатію”. Через це серед дипломатів Аннана багато хто недолюблював, адже в цьому середовищі звикли домовлятися і розв’язувати спірні питання в кулуарах. Нинішній генсек вперше почав ефективно використовувати засоби масової інформації. Натомість Бан – дипломат до мозку кісток. Він небагатослівний і, до того ж, по-азійськи стриманий. Про нього говорять як про тихого і непомітного виконавця, який здійснює свій вплив з-поза лаштунків. ... Якщо довіра до Бана з боку Вашингтона, Москви і Пекіна збережеться і на далі, майбутній генсек ООН матиме непогані шанси докластися до розв’язання гострих конфліктів. Ефективні дипломатичні зусилля нагально необхідні в ядерних суперечках із Північною Кореєю та Іраном, а також для врегулювання на Близькому Сході”, - зазначає Neue Zürcher Zeitung.

Оглядачі британської газети Observer більш скептичні:

„Той спосіб, у який Бана було відібрано з-поміж інших кандидатів, не дає підстав для позитивних прогнозів. Американців він влаштовує як досить ненав’язливий, росіянам і китайцям до вподоби його м’якість і гнучкість. Бан, взагалі-то, має непогану репутацію здібного політика і технократа. Але його майбутня робота на почесній посаді може виявитися неефективною через масу жорстких зобов’язань перед усіма, які йому нав’язали у процесі обрання. Цинічна дипломатія, що вкоренилася у Раді безпеки ООН працює лише на збереження статусу quo і лише сприяє втраті авторитету Об’єднаних націй“, - невтішно підсумовує Observer.

Огляд преси підготував Євген Тейзе