Венеційський бієнале

Як оголосила куратор німецького павільйону на Венеційському бієнале Сюзанне Ґенсгаймер, наступного року Німеччину на цій найстарішій у світі міжнародній виставці сучасного мистецтва представлятимуть чотири митця. З них лише французький кінематографіст Ромуальд Кармакар опосередковано пов'язаний з Німеччиною – він народився в німецькому Вісбадені. Решта троє: Дайаніта Сингх з Індії, Санту Мофокенг з Південної Африки та відомий китайський художник-дисидент Ай Вейвей.

Усі четверо вже дали свою згоду. Щоправда, Ай Вейвею китайська влада заборонила виїжджати за кордон, тому невідомо, чи зможе він узагалі приїхати до Венеції на 55-ий Бієнале сучасного мистецтва. Художник-концептуаліст, скульптор, архітектор, фотограф відкрито виступає з критикою політики комуністичної влади КНР, соціальної нерівності, корупції… Для багатьох китайців Ай Вейвей є втіленням «суспільної совісті».

Чому без німців?

Але чому для презентації «національного» мистецтва було обрано чотирьох митців, які вгазалі-то мали б представляти інші країни? Як підкреслює Сюзанне Ґенсгаймер, основна посада якої – директор Музею сучасного мистецтва у Франкфурті-на-Майні, творчість Німеччини нині «дуже тісно і різносторонньо» пов'язана з «міжнародним інтелектуальним обміном», і не можна представляти мистецтво Німеччини як певну «герметично закриту національну одиницю».

Ґенсгаймер минулого року вже курирувала німецьку презентацію на Венеційському бієнале. Тоді вона доручила оформлювати німецький національний павільйон відомому режисеру театру та кіно, авторові перформансів і хепенінгів Кристофу Шлінґензіфу. На жаль, митець помер від раку ще до відкриття Бієнале. Його посмертна експозиція отримала вищу нагороду Венеційської виставки сучасного мистецтва – «золотого лева».