Влада ЗМІ чи до влади через ЗМІ?

Після дострокових парламентських виборів минув тиждень, але німці досі не знають, хто буде їхнім наступним канцлером. Ще зовсім недавно, все було інакше. Коли канцлер Ґергард Шредер оголосив, що прагне нових виборів, мало хто сумнівався, що він їх програє, а в крісло глави уряду сяде лідер Християнсько-демократичного союзу Анґела Меркель. Підстави для такої оцінки були, здавалося б, залізні - на початку літа в опитуваннях громадської думки опозиційний блок християнських партій ХДС/ХСС випереджав правлячих соціал-демократів на 20 відсотків!

Німецькі ЗМІ були переконані, що подолати такий розрив - майже нереально, а тому висвітлення виборчої кампанії перетворилася на „відспівування” коаліційного уряду соціал-демократів і „зелених”. Виступи канцлера перед виборцями охрестили „прощальним турне”.

З наближенням дати голосування розрив скорочувався, але залишався відчутним. За день до виборів соціологи пророкували опозиції підтримку від 41 до 43 відсотків німців, а партії Шредера - в середньому на 7 відсотків менше. Консерватори думали, що перемога в них у кишені. Щоправда експерти попереджали, що до останнього моменту багато виборців так і не визначилися, де поставити хрестик, а тому можливі сюрпризи. Так і сталося. Коли закрилися виборчі дільниці й були оголошені неофіційні результати голосування, Німеччина була в шоці.

Те що сталося, можна назвати майже дивом, оскільки в нього ніхто не вірив, за винятком хіба що канцлера Шредера. Опозиційний блок ХДС/ХСС набрав лише 35,2 відсотка голосів, а соціал-демократи відстали менше, ніж на один відсоток - 34,3. Щоб продовжувати коаліцію СДПН із „зеленими” цього замало, але й консерватори не можуть сформувати новий уряд разом з лібералами, як вони того хотіли. Німецька політика опинилася в патовій ситуації, вихід з якої поки не видно.

Оглядачі переконані, що несподівано високий результат соціал-демократів - особиста заслуга канцлера. Сам Шредер, очевидно, теж так думає. Увечері після виборів він здивував і без того спантеличену націю, сказавши, що залишиться канцлером, хоча його партія програла.

Однією з найгучніших заяв сп’янілого від почуття перемоги Шредера стала його критика на адресу журналістів. Канцлер звинуватив німецькі ЗМІ ні багато, ні мало - в маніпуляціях громадською думкою. Саме так він пояснив розрив у опитуваннях громадської думки, які пророкували поразку його партії й перемогу опозиції, і фактичним результатом голосування. У політичному ток-шоу за участі партійних лідерів, Шредер натякнув, що й громадсько-правове телебачення ФРН працює, як він сказав, „проти нього”, але він „залишиться канцлером”.

Журналіст, який вів ток-шоу, такі припущення Шредера негайно відкинув, заявивши, що їм немає місця в громадській дискусії. Наступного дня „наїзд” Шредера на ЗМІ суворо засудила Спілка німецьких журналістів. Її голова Міхаель Конкен сказав, що мас-медіа справедливо повідомляли про виборчу кампанію, кандидатів та їхні цілі, а оприлюднювати перед виборами дані соціологічних опитувань - це журналістський обов’язок.

Різкі слова канцлера та несподіваний результат виборів дали поштовх суспільній дискусії про роль мас-медіа у передвиборній кампанії. Газета „Цайт”, що вважається одним із флагманів німецької публіцистики, провела серед своїх читачів опитування. Результат: дві третини німців вважають висвітлення виборів у ЗМІ неврівноваженим. Більшість слухачів, що дзвонили на інформаційне радіо ВДР-5, теж скаржилися на роботу журналістів, закидаючи їм підтримку консервативних партій.

Тим часом медіа-експерти дуже по-різному оцінюють відносини ЗМІ й політики в ході нинішніх виборів до Бундестагу. Відомий у Німеччині соціолог, професор Франк Бреттшнайдер з Ауґсбургського університету назвав поведінку канцлера „гротескною”. На думку експерта, привселюдні звинувачення журналістів навряд чи сподобаються виборцям, тим більше, що такі закиди канцлера, як вважає вчений, безпідставні. Таку позицію поділяють і експерти берлінської соціологічної компанії „Ландау медіа”. Вони проводили дослідження і дійшли висновку, що соціал-демократи та їхній канцлер Шредер не були жертвою кампанії принаймні в пресі.

Натомість інший фахівець з питань медіа, автор хрестоматійних підручників для журналістів, професор з Гамбурга Зігфрид Вайшенберг став на бік канцлера. Вайшенберг вважає, що соціал-демократам довелося вести кампанію в умовах, коли більшість матеріалів у мас-медіа були проти них. Схожа думка і в експерта з університету міста Ерлангена Крістіни Гольц-Баша, яка давно вивчає саме роль ЗМІ на виборах. Професор Гольц-Баша каже, що канцлер частково мав рацію, коли говорив про владу ЗМІ та спроби маніпуляції:

„На мою думку, справді був певний прощальний настрій. Журналісти дивувалися, як це Шредер може так активно й оптимістично вести виборчу кампанію, хоча він знає, що це кінець його правління. Але думаю, що коли канцлер говорив про маніпуляцію, то йшлося не тільки про критику й негативні повідомлення. Не треба забувати, що Анґелу Меркель ще кілька місяців тому журналісти проголосили канцлером. Тобто на Шредера повісили ярлик невдахи, і це створює певний настрій у суспільстві”.

Уже багато років після виборів до Бундестагу Крістіна Гольц-Баша досліджує їхнє висвітлення в ЗМІ. Скільки було матеріалів про кандидатів, якою була їхня тональність, як вели себе політики - все це стає предметом детального аналізу. Робити висновки про цьогорічні вибори ще зарано, каже експерт, але окремі приклади привернули її увагу:

„Якщо говорити про громадсько-правове телебачення, то варто згадати портрети кандидатів на Першому й Другому каналах, АРД й ЦДФ. У портреті канцлера Шредера було дуже відчутно критичний підсумок його роботи, при цьому автори виходили з того, що це - кінець його правління. На мою думку, такий був настрій обох портретів Шредера, в той час як його суперниця Анґела Меркель поставала в зовсім іншому світлі. Це не дивно, адже вона при владі не була, тому нема що аналізувати”.

Головна претензія канцлера Шредера до журналістів, продовжує професор з Ерлангена Крістіна Гольц-Баша, стосувалася не критики його уряду:

„На мою думку, коли канцлер говорив про вибори, то він у першу чергу мав на увазі дані соціологічних опитувань. Їх було дуже багато. Результати опитувань друкувалися мало не щодня, їх ставало дедалі більше, бо ЗМІ самі замовляли соціологічним службам їх проведення. Як потім з’ясувалося, всі ці опитування сильно помилялися. На жаль, питання, наскільки такі опитування впливають на рішення виборців, дуже мало досліджено. Думаю, що причина в тому, що соціологи ризикують „спиляти гілку”, на якій сидять, якщо з’ясується, що на виборців справді можна так впливати, що вони потім голосують з тактичних міркувань, або спрацьовує відомий у соціології ефект, коли виборці хочуть бути на боці переможця”.

Розбіжність між прогнозами соціологів і реальним голосуванням канцлер розцінив як доказ того, що, так би мовити, „народ не обдурити!” Чи справді можна так ставити питання? Крістіна Гольц-Баша:

„У Німеччині спостерігається загальна тенденція, коли позицію виборців дедалі тяжче прогнозувати. Традиційні симпатії до певних партій поступово зникають, і значна частина електорату взагалі не ходить на вибори, або в останні дні перед голосуванням міняє свій вибір на користь іншої партії. Це зіграло певну роль. Крім того, очевидно, відбулося голосування з тактичних міркувань. Багато консервативних виборців віддали свої голоси лібералам, тому що не хотіли „великої коаліції”. Можливо, це справді стало наслідком оприлюднених результатів опитувань. У такій ситуації цілком можна говорити про вплив мас-медіа”.

І все ж таки, попереджає експерт, не варто переоцінювати роль мас-медіа у виборчій кампанії. Їхній вплив великий, але не безмежний. Крім того:

„Не варто забувати, що критика - це одне з головних завдань мас-медіа. ЗМІ повинні контролювати й критикувати політиків, це їхня суспільна функція. Тому медіа, критикуючи владу під час виборчої кампанії, поводять себе цілком професійно, ми від них цього очікуємо”.