Врятування російських шахтарів/ Виставка сучасного українського малярства в Реґенсбурзі
31 жовтня 2003 р.
Багато коментарів у німецькій пресі присвячено врятуванню російських шахтарів, які кілька днів просиділи під завалом. Газета ВЕЛЬТ з цього приводу пише:
"Після довгих днів надлюдського напруження гірників, котрі потрапили у завал, їх нарешті було врятовано із шахти, яка за західноєвропейськими стандартами мала б існувати ще в 19 столітті. Цього вже було явно забагато для суспільства, яке не так давно спостерігало за затопленням підводного човна із сотнею хлопців на борту, а президент у той час не промовив жодного слова співчуття. І якщо ще згадати про звільнення заручників мюзиклу минулого року в Москві, яке проводилося з переступанням через трупи, то порятунок шахтарів - неймовірна подія. Вона свідчить про цінування людського життя, про крок з темряви вугільних шахт до світла гуманності. Адже стільки було завалів у минулі роки".
Тему продовжує газета НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН:
"Цього разу це вдалося зробити. Можливо тому, що порятунок шахтарів цілком лежав у руках їхніх товаришів. Генералітет і високі чиновники були в Новошахтинську "поза грою", можливо, вони боялися, що в разі невдачі буде завдано шкоди їхньому престижу, можливо, з огляду на "вищі інтереси", можливо, з дурості або боягузтва. Тож замість цього, іронічно кажучи, було із запізненням реалізовано казку з радянської пропаганди: товариші рятують товаришів, народ став власним визволителем".
На систематичність нещасних випадків на російських шахтах звертає увагу в своєму коментарі газета НОЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ:
"Звичайно, на першому плані стоять радість та полегшення. Радість за щасливий порятунок одинадцяти шахтарів, які потрапили у завал. Полегшення, бо членам їхніх сімей після драматичних нелюдських переживань і нервувань пощастило уникнути найгіршого. Але радість не може відвернути від думок про гірку реальність: робочі місця у вугільній промисловості цієї величезної держави вже давно належать до найнебезпечніших, а умови праці - до найгірших. І поряд із заголовками в газетах про дивовижне врятування шахтарів стоять інші: про загибель щонайменше п"яти російських гірників під час ще одного інциденту вже на іншій шахті. І все це навряд чи є випадковим".
Перейдемо до інших тем. Газета ВЕТЦЛАРЕР НОЄ ЦАЙТУНҐ присвятила свій коментар візитові канцлера Німеччини Ґергарда Шредера до Белграда:
"Візит Шредера до Сербії є досить знаменним, адже з 1985 року на цю землю не ступала нога німецького канцлера. Звичайно, це пов"язано із балканською війною, яка, окрім розпаду колись єдиної Югославії, принесла людям багато страждань. Ще довго не зможуть загоїтися наслідки насильства, яке вдалося припинити лише втручанням військ НАТО в 1999 році. Ще досі стоять і німецькі вояки на чатах у Косовому та Боснії і Герцеговині, щоб утримати хисткий мир між різними національними групами. Це, звичайно, необхідно, але завдання Німеччини та інших країн Європейського союзу не повинно цим обмежуватися. Тривалий мир лише тоді зможе завітати на Балкани, коли більшості населення буде відкрито перспективи для майбутнього життя".
Свої враження про виставку сучасного українського малярства в картинній галереї міста Реґенсбурґа Ґабріеле Маєр описала на сторінках газети ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.
"Як ми могли побачити зараз у Реґенсбурзі, українське мистецтво, починаючи з ранніх 90-х років минулого століття, реагує на переломи та перекоси, різноманіття виборів та перспектив, які залишив по собі колапс комуністичного режиму, відходом від дійсності та фантазією. У незвідані землі зруйнованої утопії прямують старі притчі та міфи, а також нові знаки, символи, техніка нестримного ринку та прискорена медіальна іновація. У Києві, Одесі і Львові перемішуються архаїчні релікти з новою вітальністю та екзистенціалізмом, який домагається чіткої позиції, утім часто набирає химерних ознак. Проблему, яку піднімає українське мистецтво, можна сформулювати так: як мені зберегти й розвинути власну культурну ідентичність, не проґавивши поєднанням зі світом, який виглядає таким звабливим і водночас вибухонебезпечним?"
Огляд німецької преси підготував Любомир Петренко.