Вчитися на чужих помилках: реформі оборонної галузі допомагають німці
5 червня 2006 р.
Щорічні зустрічі німецьких та українських експертів та держслужбовців із сфери безпеки та оборони започаткували 1994 року. Мета конференцій - обмінятися досвідом та можливо допомогти українським колегам порадою. Готує, фінансує та проводить спільні семінари німецький фонд “Наука та політика”. Цього року з України запросили 13 учасників: співробітників генштабу, міноборони, викладачів військових вузів. Очолював делегацію заступник голови генштабу Збройних Сил України генерал-лейтенант Григорій Саковський. Програма була вкрай насиченою. Кожний день був розписаний від 7-ї ранку до 23-ї години. Однак, як каже Григорій Саковський, це було того вартим. До того ж:
“Крім практичної роботи семінарської ми мали можливість відпочити. Ми були в філармонії, на концерті Моцарта, мали й інші екскурсії по Брюсселю, по Берліну, взагалі по Німеччині.”
Німецька сторона сподівається, що поради німецьких теоретиків та практиків військової справи стануть українцям в нагоді. Водночас німецький досвід – не догма, говорить керівник цьогорічного семінару, генерал у відставці Райнгард Клаус:
„Ми організували цей діалог у формі семінару, в якому ми не хочемо нікого переконувати, мовляв так правильно, а так – ні. Просто , коли українська армія перебуває в процесі реформ, ми прагнемо показати різні варіанти, альтернативи. Ми хочемо продемонструвати, як функціонують збройні сили в контрольованій парламентом країні.”
Уже кілька років поспіль, з одного семінару до іншого, кочує одна тема - вступ України до НАТО. Актуальність цього питання з часом тільки зростає. Німецька сторона впевнена, що темпи інтеграції України в НАТО насправді куди динамічніші, аніж можна почути від скептиків. Райнгард Клаус:
„У нас просто різні уявлення. Українці хочуть якомога швидше вступити до НАТО, що я теж розумію. Але тут треба мати терпець. Погляньте, скільки часу Україна незалежна, і на якому етапі співпраці з НАТО вона нині перебуває – це ж дуже швидкий розвиток! Я думаю, що формальне членство в НАТО Україна здобуде ще за президенства Джорджа Буша. Можливо хтось із європейців бачать це інакше, але я в цьому впевнений.”
А от українські учасники про політику дискутували неохоче. А відтак складні політичні питання, приміром, як домовитися з росіянами щодо Чорноморського флоту, не піднімалися. Як розповів Григорій Саковський, українців передусім цікавили суто практичні питання:
“При проведенні цього семінару ми розглядали питання і політичного характеру, і військового. Перед нами виступали багато представників Бундестаґу і бундесверу, і дипломатичних представництв. Ми дуже серйозно доповідали про етапи реформ в Україні, про наші плани щодо Програми розвитку збройних сил України 2006-2011 року. Але ми ж не політики!”
Як приклад практичності - обговорення схем безпечної утилізації військової техніки. За даними українського міноборони, в Україні майже всі із 184 складів та арсеналів, де зберігаються боєприпаси, - переповнені. Після подій в селі Новобогданівка, де на складі вибухнули снаряди і через пожежу довелося евакуйовувати 10 тисяч осіб, НАТО виділило Україні понад 7 мільйонів євро. Процес утилізації військової техніки планують завершити до 2018 року. У цьому українському міноборони допоможе і німецький досвід, каже перший заступник начальника генштабу Збройних Сил України, генерал-лейтенант Петро Пятибрат:
“Німецький досвід дуже великий. Оскільки техніку і боєприпаси, що ще були в НДР, тут уже утилізували, це етап пройдений. Дуже важливо, що цей досвід ми будемо використовувати. Організація полягала в тому, що тут були залучені і державні структури, і приватні, що у нас на сьогоднішній день це поки що не розвивається. Я з собою взяв низку документів про технології, які вже діють Німеччині, а ми до них тільки наближкаємося.”
Під кінець зустрічі сторони визначили коло проблем, які треба обговорити наступного року.
Наталя Фібріг