Ґізі та "штазі"
18 лютого 2013 р.
"Пане Ґізі, досить!" - під заявою з таким заголовком ще майже двадцять років тому поставили свої підписи 30 депутатів Бундестагу та правозахисників з колишньої НДР. Ідеться про давні підозри стосовно співпраці представника Лівої партії Ґреґора Ґізі з міністерством держбезпеки НДР, так званим "штазі". До перших підписантів складеного 1994 року звернення належала і теперішній канцлер Німеччини Анґела Меркель, котра тоді обіймала посаду міністра з питань жінок і молоді в уряді Гельмута Коля.
65-річний Ґрегор Ґізі вже давно заперечує усі підозри в його співпраці зі "штазі". Знову і знову лунають закиди, що він міг бути неформальним співробітником міністерства державної безпеки НДР, порушуючи свої адвокатські зобов'язання. У часи існування НДР Ґізі відстоював інтереси багатьох відомих дисидентів, таких як Роберт Гавеманн і Бербель Боляй. Ґізі до цього часу завжди успішно захищався від усіх звинувачень за допомогою юридичних механізмів.
Нові докази
Як повідомили, однак, цими вихідними чимало німецьких ЗМІ, нині з'явилися нові документи, які доводять тіснішу співпрацю політика зі "штазі", ніж він сам визнає. За даними видання Welt am Sonntag, Ґреґор Ґізі 1989 року зустрічався з двома працівниками "штазі" – лейтенантом Уве Берґером і співробітником берлінського окружного управління міністерства державної безпеки.
Журнал Der Spiegel у понеділок, 18 лютого, повідомив, що неофіційний співробітник міністерства державної безпеки під ім'ям Notar отримав 1985 року грамоту, а також монету з нагоди 35-ої річниці заснування "штазі". Кодове ім'я "Нотар" було присвоєне Ґізі, пише видання. Водночас сам політик це заперечує. За його словами, він ніколи не одержував "жодних подарунків, відзнак, орденів чи грошей від міністерства державної безпеки НДР", зазначається у тій же статті Der Spiegel.
Оскарження
Дискусії стосовно голови фракції Лівих в Бундестазі не вщухають. З минулого тижня триває розслідування гамбурзької прокуратури стосовно підозр у його неправдивих заявах під присягою. Підставою стала скарга судді-пенсіонера. Він піддав сумніву твердження Ґізі, що він "ніколи свідомо чи навмисно не повідомляв міністерству державної безпеки про своїх клієнтів чи ще про когось". Ця, надана під присягою інформація, походить з процесу, який Ґізі вів 2011 року проти регіонального телерадіоканалу Norddeutscher Rundfunk. ЗМІ тоді поширив заяву-зобов'язання більше не звинувачувати політика в умисній праці на міністерство державної безпеки НДР у документальній стрічці "Акти Ґізі".
Перші звинувачення на адресу лідера фракції Лівих у Бундестазі з'явилися невдовзі після возз'єднання Німеччини 1990 року. В архівах "штазі" було знайдено документи, які викликали підозру про ймовірну роботу Ґізі стукачем. Колишній керівник відомства з опрацювання архівів "штазі" Йоахім Ґаук, котрий нині є президентом ФРН, 1995 року дійшов висновку про існування "багаторічних контактів між Ґізі та головним відділом ХХ". Цей підрозділ "штазі" займався "запобіганням, розкриттям та боротьбою з підпільною політичною діяльністю".
Ґреґор, Нотар і Супутник
Міністерство державної безпеки, за даними цього документу, дало Ґізі прізвисько Нотар, а також ще два кодових імені – Ґреґор і Супутник. Документи наштовхують на висновок, що "Ґізі як адвокат опозиційних громадян допомагав просувати інтереси міністерства державної безпеки та передавав спецслужбі інформацію про своїх підзахисних". Те, що Ґізі впродовж майже двох десятиліть успішно захищався від цих звинувачень, пояснюється насамперед браком доказів. У висновках Ґаука також не міститься інформації про "формальні зобов'язання Ґізі як співробітника "штазі".
Тобто немає документа, в якому б підпис самого Ґізі засвідчувавв його діяльність для "штазі". Принаймні нічого такого досі не знайшли. Така ситуація полегшує захист лідера Лівої партії. Водночас більшість у комітеті Бундестагу з питань імунітету 1998 року дійшла іншого висновку. Голосами консерваторів (ХДС і ХСС), соціал-демократів і Зелених було схвалено, що праця Ґізі на "штазі" доведена.
Партія Демократичного соціалізму, наступниця Соціалістичної єдиної партії НДР та попередниця теперішньої Лівої партії Німеччини, звісно, голосувала проти. Так само й ліберали з Вільної демократичної партії Німеччини вважали недоведеною інформацію про ймовірну діяльність Ґізі стукачем.
Брудна передвиборча кампанія?
У заяві фракції Лівих у Бундестазі зазначається: "Регулярно перед парламентськими виборами відбувається така кампанія проти Ґреґора Ґізі та Лівої партії". Це твердження не назвеш безпідставним, 1994 року німці обирали депутатів Бундестагу, так само, як і 1998. Пізніше Ґізі теж неодноразово захищався від повідомлень ЗМІ. Часто це стосувавлося газет видавництва Springer, видання Spiegel та політичних телевізійних передач ARD.
Бундестаг востаннє займався питанням справи Ґізі 2008 року, тобто у рік перед останніми парламентськими виборами. Тоді депутати дебатували щодо ймовірної причетності до "штазі" відомих політиків Лівої партії. Утім, попри всі звинувачення і підозри, на виборах 2009 року Ліві разом з Ґізі одержали 11,9%. Це був найкращий результат цієї політичної сили. Останні ж дискусії, як видається, таки зашкодили партії. В актуальному опитуванні Sonntagstrend від німецького інституту Emnid Ліва партія здобула лише 6 відсотків, що стало найнижчим її рейтингом за останні півроку.