”Від Дюрера до Далі - твори з майстерні фальсифікатора”
25 липня 2004 р.
опулярністю.
”Від Дюрера до Далі - твори з майстерні фальсифікатора”. Назва виставки натякає на те, що Конрад Куйау міг працювати в стилі практично будь-якого художника. Його незвичний талан виявився під час отримання мистецької освіти в університеті в Штутгарті, куди він 1957-го року перебрався з Дрездена. Розповідає племінниця художника Петра Куйау:
”У нього викладав дуже цікавий професор, який посвятив Куйау в усі тонкощі художнього мистецтва, навчив його писати картини так, щоб вони справляли враження дуже старих робіт. Тоді він і почав продукувати підробки, оскільки їх можна було непогано продати. А як відомо, студентам завжди не вистачає грошей”.
Петра Куйау живе в Дрездені і організовує продаж робіт та підробок, виготовлених її дядьком. Конрад Куйау вмів не тільки малювати в найрізноманітніших стилях, але також досконало підробляти почерки інших людей. До речі, по-справжньому відомим він став 1983-го року - після того, як почерком Адольфа Гітлера написав 60 томів щоденників нацистського тирана і за дев”ять мільйонів триста тисяч німецьких марок продав їх журналу ”Штерн”. Лише через кілька тижнів вдалося з”ясувати, що йдеться про фальшивку, а зовсім не про оригінал. У повоєнній історії Німеччини це був найбільший журналістський скандал. Щоправда, за такий жарт самому Конраду Куйау навіть довелося провести три роки за гратами. Витяги з підроблених щоденників Гітлера, звичайно, належать до центральних експонатів в Оксенгаузені.
Але й після своєї смерті Конрад Куйау продовжує водити людей за носа. Нещодавно на аукціоні в Берліні за шість з половиною тисяч євро було продано один з томів підроблених ним щоденників Гітлера. Але це зовсім не ті щоденники, на яких погорів ”Штерн”, а одна з копій, написаних фальсифікатором вже під час ув”язнення. Кожного разу, коли Куйау підшуковував нових клієнтів, він стверджував, що йдеться саме про ті щоденники, що їх було підсунуто часопису. Оригінали ж підроблених таємних щоденників і досі зберігаються в сейфах видавництва.
Але повернемося до Куйау-художника. Організатори виставки в Оксенгаузені відмовилися виставляти справжні підробки, тобто ті, що не позначені як такі. Натомість тут можна побачити, наприклад, ”Мона - Лізу” з підписом Леонардо да Вінчі, однак з правого боку на роботі стоїть ще один підпис, а саме – Конрада Куйау. Міхаель Шмідт:
"Мені дуже подобається ”Мона Ліза”. Можна сказати, що я просто закохався в цей портрет. Тому я ретельно звірив її з оригіналом Леонарда да Вінчі. Тут можна було помітити, що Конрад Куйау малював дуже вільно і не копіював кожну деталь”.
Сам Конрад Куйау свого часу навіть ображався, коли про його роботи говорили, як про копії, і відмовлялися визнавати їх мистецькими творами:
”Підробка – це мистецтво. Робити підробки – це мистецтво. Подивіться, я володію сімдесятьма різними художніми стилями. Кожний художник мав свою власну техніку, яку він випрацьовував роками. І я теж можу застосувати цю техніку. Отже, люди, які говорять, що підробка не має нічого спільного з мистецтвом, мають на увазі копії. Але навіть копії теж є мистецтвом. Той, хто відкидає це, сам не вміють ані малювати, ані підробляти".
Конрад Куйау наголошував, що малює саме підробки – тобто, працює в стилі того чи іншого майстра, але вільно обирає тему чи дещо змінює ідею автора оригіналу. Фальсифікатор малював і власні роботи. Оригінальний Куйау – це полотна, виконані в стилі наївного малярства. За життя Куйау був переповнений різними ідеями. Він заснував мистецьку школу для дітей, займався кулінарією, видав власну книгу рецептів. Якби в 62-річному році після тяжкої хвороби він не пішов з життя, то напевне мав би ще більше цікавих ідей, переконана його племінниця Петра Куйау:
”Напевно він написав би таємні щоденники Еріха Хонеккера, оскільки він вже почав над ними працювати. Він би видав другу книгу власних кулінарних рецептів. Він дуже багато працював з дітьми і цю роботу він теж хотів продовжити. І, звичайно, він би робив дуже багато підробок, дуже-дуже багато”.
Володимир Медяний, Андрас Готтшалк