Візит Ющенка до Росії: символічність і початок нормалізації двосторонніх відносин
24 січня 2005 р.
Віктор Ющенко, який оголосив метою свого візиту до Росії ”поліпшення відносин”, вважає поїздку загалом вдалою. Принаймні ввечері понеділка він заявив у Москві, що йому вдалося зняти напругу в українсько-російських відносинах. Про яку саме напругу йдеться, говорить російський політолог Андрій Окара:
”Між Росією та Україною зараз існує ціла низка проблем. Перша проблема – особисте несприйняття на найвищому рівні. Росія не найкращим чином узяла участь у виборах в Україні, після чого лишився ”неприємний осад”. До того ж, Віктор Ющенко не є втіленням ”русской мечты” щодо кандидатури президента. На зустрічі з журналістами Володимир Путін намагався виправдовуватися тим, що принципом взаємодії Кремля з державами СНД є співпраця саме з представниками влади, а не опозиції. Цим він ніби вибачався за позицію на виборах. Віктор Ющенко, в свою чергу, наголошує на подальшому стратегічному партнерстві. Я гадаю, таким чином вдалося частково подолати негатив передвиборних перегонів”.
Німецький політолог Александер Рар також бачить однією з головних проблем той факт, що ”Росія зробила ставку не на того кандидата на українських виборах”. А тому, веде далі Александер Рар:
”Зараз ідеться перш за все про те, щоб створити кращий клімат у двосторонніх відносинах. Справді дружнього клімату Путін і Ющенко не досягнуть, бо перед цим було занадто багато сварок. Але візит Ющенка до Москви є важливим символічним актом і початком нормалізації відносин між двома великими народами”.
Путін і Ющенко наголошували після своєї зустрічі на важливості тісної співпраці передусім у галузі економіки. Щоправда, не виключено, що на цьому терені Росії доведеться в майбутньому співпрацювати з Юлією Тимошенко, тобто саме тим українським політиком, якого Москва не надто хотіла бачити на другій за важливістю посаді в Україні. Говорить Андрій Окара:
”У російському істеблішменті є негатив щодо особистості Юлії Тимошенко. Цей негатив пов”язаний не стільки з аналізом ситуації чи особистості Тимошенко, скільки з тим ”чорним піаром”, який проводився проти неї протягом останніх кількох років”.
Німецький політолог Александер Рар дивиться на це кадрове рішення українського президента так:
”Призначення пані Тимошенко виконувачем обов”язків прем”єр-міністра саме в той момент, коли Ющенко перебуває в Кремлі, свідчить про те, що Україна йде своїм чітким шляхом в напрямку реформ і Заходу. І не дає можливості Росії, яка завжди виступала проти Юлії Тимошенко, чинити вплив на свою внутрішню політику”.
Далі німецький політолог наголошує однак і на тому, що в Росії ще є багато впливових сил, які не можуть погодитися з незалежністю України. Це – одна з причин можливої конфронтації із Заходом, яка зараз, на думку Александера Рара, невигідна Москві:
”Для Путіна є важливою одна деталь – він не може через Україну вступати в суперечку з Європейським союзом. Росії доведеться рахуватися з болісними втратами – неможливістю реалізувати ідею Єдиного економічного простору й дедалі більшим відходом України на Захід. З іншого боку, Захід, Європейський союз потрібен Кремлю як дуже важливий партнер для модерніації російської економіки”.
У цьому контексті Рар наголошує на схожості позицій Ющенка та Путіна. Вони обидва не можуть обійтися без західних технологій та інвестицій. Ющенко не зможе підготувати свою країну до вступу в ЄС і НАТО без західної підтримки. Отримати ж її він зможе лише, послідовно втілюючи в життя свої реформаторські плани. Якщо це Ющенку вдасться, підкреслює німецький політолог, то вже цього року Україна може отримати від ЄС конкретні перспективи щодо вступу, і сама може стати ”свого роду локомотивом інтересів пострадянського простору в ЄС”. Росія ж не зможе залишитися остронь таких змін, переконаний Александер Рар.