В обороні реформи ринку праці
18 серпня 2004 р.
На своїй останній прес-конференції Ґергард Шредер відвів таким важливим нині темам як зовнішня політика та політика безпеки лише п‘ять хвилин. Понад годину він спілкувався із журналістами про суто німецькі проблеми. Зрозуміло, що у фокусі розмов перебувала реформа ринку праці "Гартц-IV", названа так за іменем голови реформістської комісії, представника правління концерну "Фольксваґен" Петера Гартца.
Втілення пакету реформ, який передбачає, зокрема, скорочення соціальних виплат та допомоги з безробіття, викликали бурхливі протести в першу чергу на сході Німеччини. Щотижня противники реформ проводять демонстрації, причому саме в понеділок, натякаючи на «понеділкові демонстрації» 1989 року, які передували падінню комуністичного режиму Еріка Гонекера.
Коментуючи ці події, канцлер Шредер зазначив, що він цілком розуміє людей, котрі беруть участь у демонстраціях, адже все це вкладається у принципи демократії. Водночас він засудив тих партійних функціонерів – як правих, так і лівих, котрі намагаються зробити політичний капітал на цих заходах протесту:
«Я не можу мати розуміння до тих, котрі думають, що з реформ, необхідних для нашого суспільства, нашого розвитку, можна зварити партійно-політичну зупу. Виникає досить дивна спілка між деякими християнськими демократами з одного боку та Партією демократичного соціалізму – з іншого. Така спілка протесту завдає лише шкоди нашій країні».
Канцлер запевнив журналістів, що страх перед реформами незабаром пройде, як тільки цей процес просунеться достатньо далеко.
Найзатятішими противниками реформ і відповідно головними організаторами «понеділкових демонстрацій» залишаються представники посткомуністичної партії ПДС. На розклеєних по цілій Німеччині плакатах вони стверджують: "Гартц-IV" – це узаконення бідності». Таку позицію партії обґрунтовує її голова Лотар Біскі:
«Страх опинитися в злиднях на старості років – ось що турбує нині людей. І це – не параноїдальні фантазії, а соціальна реальність. Тому я хочу попросити всіх політиків підрахувати, скількох зачеплять негативні наслідки реформи "Гартц-IV". Тут, на сході Німеччини таких сотні тисяч і тому вони виходять на вулиці, аби висловити свій протест. Не думайте, що виходити щопонеділка на вулиці – це велике задоволення».
Водночас реформи знаходять своїх прихильників не лише серед політиків урядової коаліції. Багато представників Християнсько-демократичного союзу, а також Вільної демократичної партії теж вважають за необхідне продовжувати втілення ідей, запропонованих Петером Гартцом. Лідер ВДП Ґвідо Вестервелле як переконаний ліберал вважає, що процес реформ не можна зупиняти на півдорозі, його слід проводити далі:
«Я знаю, що перед нами ще лежить значна частина шляху реформ. Дехто думає, що вони вже відбулися. Але це – хибне враження. Ми повинні ще запровадити нову систему оподаткування. Ми повинні подбати про те, аби змінити освітню політику, аби молоді люди тут змогли отримувати нові шанси і нові технології. Ми повинні також змінити системи соціальних гарантій – пенсії і лікарняні каси, – щоб все це змогло працювати і для наступних поколінь».
Варто також зазначити, що рішучим прихильником реформ соціальної системи виступає і федеральний президент Німеччини Горст Келер, котрий є членом опозиційної ХДС. Під час перебування у Відні в середу він ще раз підкреслив, що реформа ринку праці «Гартц-IV» є «за своєю суттю правильною та важливою». На переконання президента, «державі не можна сходити з реформістської лінії, натомість слід ретельно дослухатися до того, що нині турбує людей».
Любомир Петренко