В Іраку з”явився новий президент, але старі проблеми залишаються

Німецькі видання коментують обрання нового президента Іраку. Так, газета ФРАНФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ пише:

Вже давно досягнуто домовленість про обрання на посаду президента курдського лідера з північного Іраку Джалала Талабані. Однак певна іронія залишилася: історія склалася так, що наступником Саддама Хусейна став саме курд. До свого повалення Хусейн, як і більшість його попередників, пригноблював курдську меншину, більше того – він вчинив злочини, які можна прирівняти до геноциду. Звичайно Талабані не має таких самих повноважень як повалений американцями ”другий Навуходоносор”, з яким дедалі частіше порівнював себе Саддам Хусейн, але вперше представник курдів репрезентує арабську країну. Ось як змінюється час, - коментує газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

Тему продовжує газета ВЕЛЬТ:

Власне кажучи, Талабані вже давно мав би загинути. Але замість цього він раптом став президентом країни, проти якої він воював упродовж багатьох десятиліть. Мабуть, жодний політик в регіоні не змінював так часто і так легковажно своїх союзників, як Талабані. Серед його союзників, а потім серед його ворогів були такі радикальні курдські лідери, як батько та син Мустафа та Массуд Барзані. Він заключав союзи і знову ворогував з партією Баас та з Іраном аятоли Хомейні, а також із США. Нині Талабані перебуває в союзі з духовним лідером іракських шиїтів, - констатує газета ВЕЛЬТ.

Газета ТАҐЕСЦАЙТУНҐ продовжує тему:

Талабані, мабуть, навряд чи зможе перерахувати всі альянси та союзи, які він заключав і знову зраджував упродовж свого життя. Його досвід – це перевага і водночас проблема нового президента. Лідера Патріотичного союзу Курдистану не можна назвати символом нового початку в Іраку. Своїм президентським кріслом він повинен завдячувати не іракським виборцям, а США та компромісу, який вдалося досягти між ним і його давнім курдським конкурентом Массудом Барзані, - переконана газета ТАҐЕСЦАЙТУНҐ.

Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ зауважує:

Юрист, який навіть в якості військового лідера курдів надавав перевагу краватці, досі сам себе вважав представником сучасного соціал-демократичного Курдистану. Це робить його та курдів природним союзником всіх тих, хто прагне перетоворити Ірак на державу, де б поважалися права особистості, в тому числі й права жінок. Нова роль курдів, яку вони тепер відіграватимуть в Іраку, тягне за собою також особливу відповідальність. Мрії про незалежний Курдистан на північних територіях, де проходить кордон з Туреччиною, несумісні з побудовою нового Іраку, - читаємо в газеті ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНҐ.

Газета НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН пише:

Талабані дав зрозуміти, що він принаймні нині не прагне створити незалежну курдську державу. Створення такої держави означало б нову нестабільність для цілого регіону. Але ще зовсім нема гарантій, що він успішно завершить американський експеримент в Іраку. Талабані в жодному разі не можна вважати переконаним демократом, - застерігає газета НЮРНБЕРҐЕР НАХРІХТЕН.

Газета НОЙЕС ДОЙЧЛАНД так оцінює ситуацію, що склалася в Іраку:

Талабані навряд чи постане політиком, який сприятиме консолідації іракського супільства. Але саме такого лідера нині потребує країна. Не можна сказати, чи новому президенту вдасться в майбутньому зберегти хороші відносини з шиїтами, які домоглися для себе посади глави уряду. Провалилася спроба залучення до державного управління сунітів – третьої важливої фракції в Іраку. Робити вигляд, що начебто все нормально, не врятує ситуацію, - переконана газета НОЙЕС ДОЙЧЛАНД.

Газета НОЙЕ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНҐ запитує:

Наскільки міцною буде політична структура, формування якої намітилося після обрання Талабані? Її визначають лінії розділу між етнічними групами та конфесіями. Таким чином Іраку ще далеко до єдності та примирення. Ще довший шлях доведеться подолати, поки Ірак перетвориться на зразок демократії на Близькому Сході, про що з такою впевненістю говорив Джордж Буш, - коментує газета НОЙЕ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНҐ.

І на завершення – цитата з газети ШТУТТҐАРТЕР ЦАЙТУНҐ:

Якщо державний лідер обіцяє співпрацювати з усіма етнічними та релігійними групами, то це ні в кого не викликає здивування. Незвично, якщо з такою заявою виступає дипломат, що й зробив новий американський посол Залмай Халілзад. Дипломат повів себе так, начебто він є державним лідером. Американцям, вірогідно, дуже важко стримати себе і обмежити свою роль. Дієздатність нового уряду тепер залежить від самих іракців, - підсумовує газета ШТУТТҐАРТЕР ЦАЙТУНҐ.