В Іраку ухвалено тимчасову конституцію

Центральна міжнародна подія в коментарях німецьких газет - підписання тимчасової конституції Іраку. Так, газета ФОЛЬКСШТІММЕ пише: З точки зору демократії і гарантування прав і свобод, перехідна конституція Іраку - ідеальна форма державотворення в арабському світі. Вона побудована за принципом федералізму, гарантує основні громадянські права, свободу релігії, дозволяє меншинам офіційне використання їхньої мови і передбачає незнану в ісламських країнах квоту для жінок на політичних посадах. Такий високий ступінь демократії явно вказує на вплив американців. Голова цивільної адміністрації Пол Бремер не підписав би конституцію, якби вона була інакшою. Але віра в те, що на місці тоталітарної ісламської держави тепер з"явиться демократична - була б ілюзією. У цій формі конституція існуватиме півроку, після чого її буде дещо змінено. А на терор, що не припиняється в Іраку, вона взагалі не матиме жодного впливу, - переконана газета ФОЛЬКСШТІММЕ. Тему продовжує ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ: Конституція після десятиліть диктатури - ці слова говорять про історичність подій, порядок і повернення до влади закону. Все це правильно і є приводом для задоволення. Але не більше. Адже в Багдаді було урочисто підписано тимчасову конституцію. До того ж - лише з третьої спроби, бо заважали то криваві теракти, то розбіжності в поглядах між шиїтами, сунітами та курдами, які сперечалися за вплив. З одного боку, це дещо затьмарює радість. Але з іншого, це збільшує важливість події. Адже перехідна конституція набула чинності без змін і з усіма компромісними формулюваннями, які примусили три релігійно-етнічні групи погодитися на суттєві поступки. В історії повоєнного Іраку починається новий період, - підсумовує ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ. Газета МЮНХНЕР МЕРКУР дотримується дещо іншої думки: Чим скромніше досягнений результат, тим активніше спроби представити його як велике досягнення. Підписана в Багдаді тимчасова конституція була лише найменшим спільним знаменником, на який змогли погодитися всі учасники процесу. Найменше приводу для задоволення мають американці, бо вони дедалі більше втрачають контроль за політичними рішеннями в Іраку. Але ще більші наслідки матиме те, що цей контроль переходить не тільки до Урядової ради (яку чимало іракців сприймають як маріонетку Вашингтона), а й до духовних лідерів країни з їхнім релігійним фундаменталізмом, - застерігає МЮНХНЕР МЕРКУР. Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ закликає зачекати з оптимістичними оцінками ситуації в Іраку: (...) Наступні місяці мають показати, чи справді цей тимчасовий устрій буде життєздатним і функціонуватиме. Від цього залежатиме, чи вдасться обмежити, а на перспективу - покласти край насильницьким діям озброєних противників нового Іраку, під прицілом яких дедалі частіше опиняється місцеве населення. Ситуація в Іраку далека від стабільності. Деякі чинники вказують на те, що американці не мали уявлення, що на них очікує після повалення Саддама Хусейна. Але їхня неоднозначно сприйнята світом війна все ж таки змінила ситуацію настільки, що експеримент під назвою "плюралістичне суспільство" став можливим. Чим він закінчиться, коли окупаційних сил уже не буде в Іраку, - це вже інша історія, - зауважує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ. ФУЛЬДАЕР ЦАЙТУНГ зазначає: Хаотична ситуація в Іраку містить у собі вибухонебезпечну суміш соціальних конфліктів, що можуть призвести до нового спалаху насильства, або навіть до громадянської війни. У такому контексті події на Балканах після повалення Мілошевича мають стати попердженням Заходу. Тут потрібний виважений підхід. Багато що залежатиме тепер від того, як поведуть себе США. Лише після того, як люди в повсякденні побачать, що обраний шлях послідовно веде до покращання соціального становища, що є достатньо харчів і утворюються робочі місця, лише тоді вони надихнуть життя у статті тимчасової конституції. Лише тоді ті, хто сьогодні підкладає бомби й намагається зашкодити миру, програють битву за країну в Межиріччі. Але це ще довгий шлях, - попереджає ФУЛЬДАЕР ЦАЙТУНГ. На завершення - коментар газети ГАМБУРҐЕР АБЕНДБЛАТТ, яка звертає увагу на роль американської армії для стабілізації Іраку: З одного боку, американці почали воєнну кампанію, не маючи для цього стовідсоткового приводу і припустилися кількох грубих помилок у повоєнному Іраку. З іншого, з огляду на хвилю терору, 130 тисяч солдатів США - це єдина сила, здатна запобігти ескалації протистояння між сунітами й шиїтами, або ж приходу до влади ісламістських фанатиків. Виведення американських військ з Іраку призвело б до політичного вибуху. Реалізація ліберальної конституції та розвиток громадянського суспільства в Іраку ще роками треба буже захищати зі зброєю вруках, - прогнозує ГАМБУРҐЕР АБЕНДБЛАТТ. Огляд преси підготував Роман Гончаренко.