1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Газовий капкан. Чи є резерви та європейські друзі?

Євген Тейзе3 січня 2006 р.

Чи вистачить країні запасів газу? Таке запитання цими днями постає не лише у Києві, але і в багатьох європейських столицях.

https://p.dw.com/p/AODE
Фото: dpa - Report

Після скорочення обсягів подачі російського газу у транспортну систему України постачальники в країнах Центральної та Західної Європи б’ють на сполох: вони недоотримують від 25 до 50 відсотків палива з Росії. В той же час уряди Угорщини, Польщі, Німеччини та багатьох інших країн, які є великими споживачами російського газу, заспокоюють своїх громадян: паливних резервів в разі дефіциту вистачить на багато тижнів. Нині, коли важко оцінити, скільки саме триватимуть перебої із постачанням газу, такі заяви діють напрочуд заспокійливо. А якими є українські резерви „блакитного палива”? Із цим запитанням „Німецька хвиля” звернулася до Володимира Саприкіна - директора енергетичних програм Центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. За словами експерта, запаси газу у сховищах на території України становлять п’ятнадцять мільярдів кубічних метрів. Це як газ, що є власністю України, так і газ україно-російської компанії “Росукренерго”. Однак цей газ не можна розглядати як національний резерв, який забезпечуватиме українські підприємства та споживачів на час припинення поставок з Росії та Туркменістану. Володимир Саприкін зазначає, що газ у сховищах може покрити лише технологічні коливання:

“Запаси мають насамперед використовуватися як для збільшеного споживання в Україні, так і для збільшеного постачання до Європи. Тобто це компенсує сезонні коливання. Не можна сказати, що цих запасів вистачить на місяць чи на два. Це лише буферний запас, який використовується при зниженні температури, яке призводить до підвищеного споживання природного газу”, - констатує експерт.

Володимир Саприкін вважає, що різке скорочення обсягів газу, що надходить із Росії до України, ставить під загрозу стабільність транспортування палива до країн Центральної і Західної Європи. Крім того, експерт на виключає виникнення необхідності відбору Україною частини газу, який представники Газпрому називають “газом для Європи”:

“Газотранспортна система сама споживає понад шість мільярдів кубометрів газу на рік. Як забезпечувати транспортування газу до Європи, якщо Росія не надає газу навіть на обслуговування трубопроводу? Крім того, розрізнення газу, що знаходиться у трубі, на “ваш газ” і “не ваш газ” є суто політичним. Україна діє виключно у правовому полі. У нас є юридичні документи, які свідчать про те, що старий механізм розрахунків за газ існує. Росія його досі не анулювала і жоден суд не сказав, що цей документ є недійсним”,

- так коментує Володимир Саприкін можливість відбору Україною газу. Згідно із укладеними раніше контрактами, вилучення частини газу можна вважати оплатою за транзит російського блакитного палива до країн Центральної і Західної Європи, переконаний директор енергетичних програм центру Разумкова.

Поки Москву і Київ поглинає вир взаємних звинувачень, від європейських політиків все частіше лунають заклики до компромісу. Залагодженню конфлікту має посприяти Європейський Союз, таке переконання в інтерв’ю „Німецькій хвилі” висловив депутат Європарламенту від Християнсько-демократичної партії Німеччини, член комітету з питань промисловості та енергетики Герберт Ройль:

“Я очікую від Росії готовності до компромісу. Крім того, я розраховую на те, що Європейський Союз, наскільки це можливо, підставить Україні плече в нинішній ситуації. Адже те, що сьогодні заподіяно Україні, завтра може бути заподіяно будь-якій країні ЄС. А саме: будь-яка країна може зазнати цінового диктату, якщо у неї немає альтернатив”, - наголошує політик.

На думку Герберта Ройля, Росія у газовій суперечці з Україною вдається до заборонених прийомів. Член енергетичного комітету Європарламенту закликає ЄС виробити спільну позицію і засудити спроби політичного тиску з боку Москви:

“Я вважаю доцільним, аби Європейський Союз, в тому числі Єврокомісія та Європарламент, дав Росії чіткий сигнал, що її дії у газовому конфлікті з Україною є неприйнятними. Складається дедалі більш однозначне враження, що дії Росії стосовно України є політичною помстою. Європейський політикум з великою увагою відстежує ситуацію. Ми у Європарламенті неодноразово висловлювали українським громадянам нашу підтримку в їхньому праві самостійно вирішувати політичне майбутнє їхньої країни. Ціновим тиском і закручуванням крану Росія не має права ставити у залежність незалежну державу”, - закликає Герберт Ройль.

Європарламентар переконаний, що розумним виходом зі становища, що склалося, є домовленість про перехідний період у газових відносинах України і Росії:

“Хто каже “так” ринковому підходові, той мусить, звісно, визнавати і тенденції зміни цін на світовому ринку. Однак не можна не зважати на особливу ситуацію в Україні. Без перехідного періоду в зміні ціни для Києва не обійтися. Гадаю, цей процес потребує тривалого часу. Не можна на даному етапі перевантажувати Україну непомірними вимогами”, - переконаний політик.

В нинішній ситуації Москва має можливість засвідчити, чи є вона надійним партнером у питанні забезпечення енергетичної безпеки країн Європейського Союзу, наголошує Герберт Ройль:

“Росія сподівається на те, аби залишитися повноцінним і вагомим партнером у міжнародній спільноті і навіть хоче брати на себе такі почесні функції як головування у “великій вісімці”. Аби відповідати таким амбіціям, Росія має брати на себе відповідальність, замість зважати виключно на свої інтереси. Іншими словами: Росії необхідно дати зрозуміти, що участь у міжнародній політиці на найвищому рівні пов’язана для неї із відповідальністю і не припускає політичної сваволі”.