Геть від нафти!
17 квітня 2005 р.
У німецьких автомобілістів новий головний біль. У великих містах країни зафіксовано підвищені норми так званого дрібнодисперсного пилу – частинок сажі, що містяться у вихлопах дизельних двигунів. Вважається, що цей пил призводить до раку і тому особливо небезпечний для людей.
Минулого тижня Берлін став сьомим німецьким містом, де річні норми вмісту дрібнодисперсного пилу було перевищено в 35 разів. Нема чим дихати і перед міністерством транспорту. На центральній вулиці рух у чотири смуги, постійні пробки. В самому ж міністерстві цього тижня відбулася конференція, присвячена новим, альтернативним видам пального. Головною темою форуму був все ж таки пил. Що робити? Ідея закрити для машин центри міст навряд чи знайде прихильників. Про вжиті й про заплановані заходи розповідає міністр Манфред Штольпе:
”Залишається в силі пропозиція міністра фінансів, яку ми підтримуємо, про те, щоб надавати податкові знижки тим, хто купує фільтри до нових або старих автомобілів. Крім того існує пропозиція, щоб знімати більшу плату з вантажівок з інтенсивними викидами за користування автобанами”.
У конференції в Берліні також брали участь представники Союзу німецької автомобільної промисловості, Німецького автоклубу та Об”єднання європейської нафтової промисловості. Петер Майер, представник Німецького автоклубу, впливової організації мільйонів власників авто, бачить вихід у створенні кращих двигунів й більш заощадливій манері водіння. Але він проти жодних заборон, оскільки:
”... ми виступаємо за те, щоб працювати над дорожнім рухом, щоб не створювати додаткових пробок, бо вони теж призводять до надмірної витрати пального. Тому ми вимагаємо пришвидшити розбудову системи автошляхів. А в містах треба покращити роботу світлофорів та застосовувати інші сучасні технічні прилади, щоб уникати пробок”.
Автомобіль для німців – це в першу чергу засіб пересування. Бернд Ґоттшальк, віце-президент Союзу німецької автомобільної промисловості, переконаний, що зростання економіки не можливе без транспорту:
”Ми виходимо з того, що від транспорту нікуди не дінешся. Як показав досвід, навіть у ХХІ-му столітті хоч і можна замовляти товари через інтернет, але доставляти їх треба комусь фізично. Крім того й люди не зможуть відмовитися від автотранспорту.”
На відміну від французів, які серійно ставлять на дизельні двигуни фільтри, німецькі автомобілебудівники зробили ставку на кращі мотори. Поки що це не дуже спрацювало, але вже незабаром частка на ринку так званих ”чистих дизелів” становитиме 50-60 відсотків, обіціяє Ґоттшальк.
Крім того, промисловість ФРН прискорює пошук альтернативних джерел пального. Не треба істерики, а треба послідовно шукати оптимальне пальне, лунало на конференції в Берліні. Як сказав Ґоттшальк, німецька промисловість давно почала відхід від нафти як енергоносія. У найближчі десять років очікується, що частка альтернативних джерел енергії на транспорті становитиме 8 відсотків. А через 20 років – 20 відсотків. Уже в найближчому майбутньому до дизельного пального й бензину домішуватимуть синтетичне пальне рослинного походження, наприклад, з ріпака. Міністр транспорту Штольпе підтримує цю ідею:
”Звичайно, ми закавлені у використанні природного газу. Крім того ми працюємо над поширенням використання дизельного пального рослинного походження. Це теж додаткові доходи для сільського господарства”.
На довгу перспективу головним енергоносієм має стати водень, але це ще довга пісня. Сьогодні Німеччина на 97 відсотків залежить від нафти. Президент європейського Об”єднання нафтової промисловості Вільгельм Бонзе-Ґойкінґ закликає не панікувати:
”За нашими підрахунками, нафти ще вистачить на наступні 100 років. Тому не варто думати, що нинішнє зростання цін, що відбувається на тлі загального подорожчання енергоносіїв, це – кінець ери нафти”.