Вибори президента на Донбасі

Валентин Ткалич, голова окружної виборчої комісії № 105 територіального виборчого округу Луганська, встиг сховатися ще до того, як в його квартиру прийшли невідомі люди з автоматами. Про проблеми з підготовкою до виборів на Луганщині він розповів Deutsche Welle.

DW: Чи погрожували Вам фізичною розправою?

Валентин Ткалич: На приміщення окружної комісії в Луганську, якою я керую, 15 травня був скоєний напад невідомими озброєними людьми в масках. Вони розгромили сервер, на якому міститься вся інформація та здійснюється спецзв'язок з ЦВК. Того ж дня нападу зазнала і моя сім'я. Я був своєчасно попереджений про облаву, тому встиг терміново залишити квартиру. Невідомі дочекались, коли моя дружина заходила до квартири, і ввалилися туди. За її словами, це були якісь "гопники", а з ними двоє доволі "ввічливих людей", які обшукали квартиру, перегорнули усе догори дриґом, поцупили оргтехніку. Я на цей момент вимкнув телефон, і до мене вони не могли додзвонитися.

- Як Ви вважаєте, чи вдасться відновити роботу окружкомів Луганщини, що припинили роботу?

Зараз розглядається питання про те, що, мовляв, окружна комісія може бути розташована і за межами самого округу, в безпечному місці. Однак у нашому окрузі 88 дільниць. Вийде так, що вони залишаться під автоматами терористів, а я перебуватиму десь у захищеному місці. Як члени комісій за таких умов проводитимуть вибори? Як везтимуть мені протоколи? Це теж якось не по-людськи і нелогічно. До того ж і ЦВК може ухвалити рішення - взагалі не завозити на десять проблемних округів виборчі бюлетені. Це як раз ті округи, де більшість членів комісій через загрози уже відмовились працювати. На два округи Луганщини, які контролюють українські війська, бюлетені завезуть. Однак два округи – це 12 сільських районів на півночі області й усього 13 відсотків населення. Вважаю, що половина мешканців Луганщини бажала б проголосувати. Проте вони не зможуть цього зробити.

- Як реагує влада?

Попри все, я шукаю механізм, як можна було б провести вибори в Луганську, у моєму окрузі. Однак поки що у мене не виходить ні з ким домовитись. Я веду переговори з Національною гвардією, щоб отримати озброєних людей для охорони окружкому. Однак військові не погоджуються, адже йдеться про ризик для життя. Крім того, це підпадає під статус військової операції, а на неї надає дозвіл президент, який такого дозволу не дає. Мені ж тоді не зрозуміла його роль у тому, що відбувається. Крим бездарно "здали", зараз "здають" Луганськ. Місцева міліція 18 травня також залишила Луганськ. Куди вона виїхала - невідомо. А міська влада здалася ще раніше, ніж міліція. Саме міська влада мені сказала ще 15 травня: "Кидайте усе і тікайте".

- Чи почуваєте Ви себе зараз в небезпеці?

Хто його знає, чи не змусять членів комісій під загрозами підготувати другий етап "референдуму"? Адже 11 травня членів виборчкомів прагнули залучити до участі з тим, щоб вони завізували результат. Однак тоді нас відвезли до Дніпропетровська. Я виборами займаюсь вже багато років і давно забув, що таке страхи. Щось подібне було і в 2004 році, щоправда без зброї. Більше мене хвилює поведінка влади - нерішуча, що "здає" позиції та людей. Навколо - незрозумілі пояснення і брехня. Скажу так - "роби що мусиш, і буде що буде".