Грузія: нові перспективи й нові ініціативи
10 травня 2005 р.
Американський президент Джордж Буш знайшов у Грузії для себе нову батьківщину,”Georgia” на Кавказі. Приводом тому була передусім неперевершена грузинська гостинність, з якою його зустріли:
”Я тепер знаю, що означає, коли тебе приймають грузини. Я досі дуже ситий. Їжа була просто неперевершена. Але мені слід було спершу попоїсти, а потім танцювати”.
Такий гостинний прийом влаштували Бушу в понеділок у Тбілісі, куди він прилетів прямісінько з Дня перемоги в Москві. Грузія стала останнім місцем призначення його чотириденного турне Європою. Слід зазначити, що до і після відвідин Росії американський президент завітав зокрема до країн, з якими в Кремля нині дуже напружені взаємини. І Грузія – одна з них. У вівторок, під час офіційної частини перебування Буша у Тбілісі, з вуст президента США пролунали заяви, які навряд чи можуть сподобатися Москві:
”Ми говорили про НАТО. Грузинський президент однозначно готовий виконати всі зобов”язання для вступу до НАТО. Пане президенте, ми раді будемо співпрацювати з Вами для того, щоб ці ідеї вдалося реалізувати. НАТО – важлива для США організація. І ми допоможемо Вам досягнути Вашої мети”.
Такі слова – однозначна підтримка Грузії на шляху до Північноатлантичного альянсу, і їх не так просто буде проковтнути Росії. Адже Грузія має для неї стратегічно дуже важливе значення. Москва ще донині утримує свої військові бази в цій кавказькій країні й поки під різними приводами не збирається їх звідти виводити. Саме через це грузинський президент Михаїл Саакашвілі й не поїхав на святкування Дня Перемоги до Москви.
Натомість він завдав зі свого боку ще одного удару по Росії. Напередодні візиту президента США до Тбілісі грузинський лідер виступив з ініціативою провести нову Ялтинську конференцію, яка б об”єднала нові демократичні країни Східної Європи. Нагадаємо, що 1945 року на конференції в Ялті було вирішено повоєнну долю країн Східної Європи, які потрапили під радянський вплив. У своїй статті в американській газеті ”Washington Post” Саакашвілі нагадав, що залізна завіса, яка тоді поділила Європу, вже стала історією. Нині настав час для нового єднання східноєвропейських демократій. У цій справі він закликав до партнерства Україну й Румунію, а одним з важливих завдань назвав досягення демократії в Білорусі. Наскільки реальною є така ініціатива президента Гурзії? Райнер Лінднер, німецький експерт з питань Східної Європи, оцінює її досить скептично:
”Я гадаю, що ми не можемо виходити з того, що відбудеться зібрання під девізом другої Ялтинської конференції. Однак на прикладі цієї ініціативи ми можемо спостерігати нове загострення конфліктної ситуації, що має велике політичне знанчення. Йдеться про протистояння США та їхніх партнерів у Центральній і Східній Європі з одного боку й Росії, Білорусі та ще кількох партнерів, яких щоправда стає дедалі менше – з іншого боку”.
Нещодавні святкування 60-річчя закінчення Другої світової війни символічно проілюстрували це протистояння, каже Лінднер. Так, парад в Москві засвідчив амбіції Росії на роль політично потужного світового лідера. Помпезний парад із заполітизованими виступами й демонстрацією військової потуги відбувся й у Білорусі. Натомість такі держави, як Україна та Грузія продемонстрували, що такий визначний день можна святкувати інакше. Своєю чергою, пропозиція Саакашвілі з”явилася невипадково, вона є ще одним доказом загострення протистояння, каже Лінднер. На наше питання, чи відгукнеться на ініціативу Саакашвілі український президент Віктор Ющенко, німецький експерт відповів:
”Мені здається, що ні. Він буде й надалі тісно співпрацювати з Грузією, передусім в рамках ГУАМ. Думаю, що інших кроків поки очікувати не варто. Адже Україні треба ще намагатися не зіпсувати стосунків з Росією. Останній візит Ющенка чітко показав, як це непросто. Тому я не думаю, що Ющенко офіційно вийде за межі ГУАМ у співпраці із Саакшвілі”.
Утім, не варто виключати можливості інших внутрішніх домовленостей, підкреслив на завершення Райнер Лінднер.