Гурт „Етноа”. Багатокультурність по-німецьки

Кожний з учасників гурту привносить у пісні елементи рідного фольклору і, звісно, свій музичний талант. Таким чином виникають незвичні і в той же час досить гармонійні композиції у стилі „музики світу”. Розповідає соліст і, до речі, єдина жінка у гурті – Маргарита Кірхмаєр:

„Це симбіоз різних менталітетів, музичних напрямків, культур, мелодій і співу. Я, приміром, якось вирішила підрахувати, скількома ж мовами я співаю у нашому гурті. Виявилося, що я виконую пісні дев’ятьма мовами. Це елементи українського, курдського, російського, турецького, македонського фольклору. У нас навіть є композиція, в якій я співаю на івриті. Все це між собою перемішується і виходить щось особливе, щось унікальне. Це знову і знову щось нове – на кожному концерті, під час кожного виступу“.

Деякі пісні „Етноа“ виконує однією мовою, а деякі є “сплавом” з кількох мов. Наприклад, композиція „Ділберйоклу”, короткий фрагмент якої ви почуєте трохи згодом, створена за мотивами двох турецьких пісень, які ми музиканти тематично об’єднали. Частини пісні були перекладені і тепер пісня має турецьку, курдську і російську частини”

У складі „Етноа” є марокканці, македонці, в’єтнамці і багато інших національностей. Є в гурті і українець - бас-гітарист Ігор з Житомира. В арсеналі гурту „Етноа” майже двадцять народних інструментів з усіх куточків планети. Турок Доґан Бісер грає на народному струнному інструменті Баґлама:

„Кожен привносить у цей гурт щось своє – свою культуру, свої ідеї. Власне кажучи, ми є аматорами, але нашу спільну працю ми робимо на професійному рівні. Ми створюємо щось своєрідне і гармонійне з абсолютно різних культур і напрямків. Таким чином постає філософія цілісності світу. Ми доводимо, що все у світі можна поєднати”, - розповідає Доґан Бісер.

Гурт „Етноа” постав на півночі Дортмунда у районі, де мешкають переважно іноземці. Районна управа підтримує музикантів у рамках соціального проекту, спрямованого проти ворожості до іноземців. Музиканти покликані бути прикладом того, що мирне співіснування представників багатьох національностей є цілком можливим. Навіть сама назва гурту - „Етноа” походить від слів „етнічний” та „Ноа” – такий собі ковчег, в якому зібрані паростки різних культур, пояснює Доґан Бісер:

”Люди однакові, як би вони не виглядали, якою мовою би не спілкувалися. Немає кордонів. Немає людей, яких можна прив’язати до однієї країни. Світ є одне ціле. Це те, що я хочу сказати. Саме це ми хочемо довести своєю музикою. Ми є представниками різних національностей, різних світоглядів і все одно: коли ми разом, ми можемо робити щось справді прекрасне“

В репертуарі „Етноа” є відома українська народна пісня „Несе Галя”. Нехай нікого не дивує незвичність виконання, адже яких лише інструментів світу не задіяли музиканти. Маргарита Кірхмаєр:

“Наше виконання цієї пісні дуже близьке до оригіналу, однак цікавинка в тому, що ми граємо її на багатьох “екзотичних” інструментах, зокрема азійських. Віднедавна в нашому гурті грає дівчина з Південної Кореї. Разом із корейським національним струнним інструментом вона долучилася до виконання цієї української пісні. Це, безумовно, додає нового цікавого звучання”.

Музика. Ця українська пісня потрапила до репертуару дортмундського гурту з ініціативи солістки Маргарити Кірхмаєр – німкені, яка народилася і виросла у Казахстані. Цікаво, що любов Маргарити до української пісні має саме центральноазійське походження:

“Несе Галя воду” – моя найулюбленіша пісня. Я знаю її відтоді, як я у четвертому класі школи подружилася з однією дівчиною з України. Ми ходили одна до одної в гості. Її батьки часто співали вдома українських пісень і ми залюбки до них приєднувалися. Ми вдвох відвідували музичну школу і вже тоді любили грати і співати разом. З тих часів мені дуже близька українська пісня і дещо ми співаємо нині і в нашому міжнаціональному гурті “Етноа”.

Музиканти „Етноа” переконливо доводять, що поєднання різних музичних напрямів, інструментів і фольклорних стилів не обов’язково має катастрофічні наслідки. Вдалий мікс з української меланхолії, африканської ритмічності, турецького запалу і в’єтнамської виваженості приємно дивує публіку.