Два Віктори в Києві – шанс для України?

Газета Main-Echo з міста Ашаффенбурга пише:

Звичайно, українські політики тепер говорять про демократичні правила гри. Звичайно, політика – брудна справа не тільки в Києві. І все ж таки треба пошукати такого прикладу, коли б над надіями людей, в тому числі за кордоном, так познущалися, - обурюється Main-Echo.

Берлінська tageszeitung налаштована більш оптимістично:

Для багатьох українців рішення їхнього президента було шокуючим. І все ж таки є підстави з оптимізмом дивитися в майбутнє, навіть якщо воно більше не буде помаранчевим. Партія Януковича здобула найбільше голосів на демократичних парламентських виборах. Це важливо для України, так само, які здобуття свободи преси. Тим більше, якщо поглянути на інші колишні радянські республіки. Теж саме можна сказати й про коаліційні переговори. Для Росії та Білорусі це поки що незнайоме явище, - пише tageszeitung.

Nordkurier з міста Нойбранденбурга зазначає:

Ні президент Ющенко, ні прем’єр Янукович не є політиками однозначних рішень, навіть у непростому питанні вступу до НАТО. Якщо вони йтимуть окремими шляхами, вони блокуватимуть один одного. Коли ж вони як тепер роблять спробу мирного співіснування на чолі держави, вони дають Києву шанс здолати параліч суспільства й політики реформ. Ті ж, хто бачить ідеали Майдану зрадженими, буде боротися проти історичного компромісу. Для Юлії Тимошенко... відкривається нова можливість представити себе як політика, який зберіг ідеали, - вважає Nordkurier.

На сторінках Süddeutsche Zeitung з Мюнхена читаємо:

Випробування, що постало перед Україною, полягає не в тому, щоб помогти прозахідному табору перемогти, а в тому, щоб припинити антагонізм між Заходом і Сходом країни. Тому, можливо, в цьому полягає шанс України, якщо два лідери, які є символами цього контрасту, об’єдналися в одну команду. Можна дозволити собі бути оптимістом ще й тому, що лише незначна частина проблем країни безпосередньо пов’язана з російським чи українським націоналізмом. На порядку денному більше відносно “сухих” тем – бюджетна політика, банківський сектор, права власності... Питання вступу до НАТО чи російської мови не потребують невідкладного рішення. Навіть у самому альянсі зараз членство України не актуально, а якою мовою людям розмовляти – питання швидше практичне, - читаємо в Süddeutsche Zeitung.

На завершення – кілька коментарів про події на Близькому Сході, де вже кілька тижнів триває збройне протистояння між Ізраїлем та ліванським угрупованням “Хезболла”. Німецька Financial Times Deutschland пише:

Стає дедалі більш очевидним, що надія на швидке припинення конфлікту завдяки міжнародним зусиллям була марною. Франція вимагає припинення вогню як передумову для політичного рішення. США зайняли протилежну позицію. Німецький уряд хотів і того, й іншого одночасно. Париж у середу демонстративно заявив, що не братиме участі у запланованих переговорах у штаб-квартирі ООН про формування миротворчого контингенту для відправки в Ліван. Мовляв, поки зарано. Така позиція є дуже ризикованою. Якщо припинення вогню дасть „Хезболлі” можливість відновити сили, міжнародне військо буде змушене співати під дудку терористів, - застерігає Financial Times Deutschland.

Тему продовжує французьке видання Le Figaro:

Більшість країн, які висловили готовність відправити своїх солдатів для участі в миротворчому контингенті в Лівані, очікують, що керівництво місією візьме на себе Франція. Ліван, принаймні його уряд, та Ізраїль теж роблять ставку на Париж. Ці очікування покладають на французьке керівництво велику відповідальність. Ізраїль не бажає припиняти бойові дії, доки в Лівані не буде розташовано міжнародне військо. Франція каже, що без перемир’я миротворців у Лівані не буде. Потрібен компроміс. Адже якщо чекати на маловірогідний та дуже віддалений у часі момент, коли Ізраїль та „Хезболла” домовляться жити в мирі, підстав для відправки міжнародного контингенту поменшає, - вважає Le Figaro.

Огляд преси підготував Роман Гончаренко