Двопалатний парламент в Україні – невчасна, але цікава ідея

Пропозиція винести на розгляд українському суспільству ідею про створення двопалатного парламенту робиться в той час, коли з великими зусиллями вдалося домовитися про термін нових виборів 30 вересня, каже Райнер Лінднер з берлінського Фонду науки й політики. Президент, виступаючи з такою ідеєю, фактично розпочинає новий процес, в ході якого сторони конфлікту знову потребуватимуть багато часу, а Україна знову буде втягнута в нескінченні конституційні дискусії без реальних політичних дій, каже Лінднер:

„Мені здається, що українське суспільство нині занадто виснажене політичними перипетіями. Було втрачено чимало довіри до політиків. Думаю, що народ просто не вірить у те, що нинішня політична еліта здатна на компроміс з таких далекоглядних змін”.

Загалом німецький експерт називає цікавою і навіть перспективною ідею запровадити в Україні двопалатний парламент, в якому була б палата представників регіонів. Однак за нинішнього стану справ в українській політиці ця пропозиція є однозначно невчасною, каже Лінднер.

Двопалатний парламент не допоможе долати кризи

Інший німецький політолог, Інґмар Бредіс, який нині викладає в Києво-Могилянській академії, сумнівається, що створення другої палати в парламенті зможе розв’язати патову ситуацію в українській політиці. Він так аналізує президентську ініціативу:

„Створення ще однієї палати в парламенті для президента є стратегічним методом мати вплив на розстановку сил у парламенті. Щоправда, слід спершу з’ясувати, в який спосіб має утворюватися ця друга палата, хто буде її членами, як їх обиратимуть. Маю підозру, що президент нині просто розраховує отримати через другу парламентську палату більше впливу на законодавчий орган”.

Український президент побоюється, що й після дострокових виборів, у новому парламенті домінуватиме Партія регіонів. А отже, практично нічого не зміниться й знову виникне подібна на нинішню кризова ситуація, каже Райнер Лінднер:

„За таких обставин, очевидно, припускається, що в результаті перетворень у законодавчому органі може виникнути нова розстановка політичних сил. Адже якщо йти за кількістю регіонів, які були б представлені у палаті регіонів, то „помаранчевим силам” може й вдалося б досягти певної переваги. Приміром, завдяки успіху Юлії Тимошенко в центральних чи навіть деяких центрально-східних областях. Одним словом, з політично-стратегічної точки зору, ці ідеї мають сенс, але не слід говорити про їхнє втілення до 30 вересня. Бо в такому випадку цього року ми в Україні виборів не побачимо”.

Спершу федеративний устрій

Інґмар Бредіс вказує ще й на такий момент. Згідно з Конституцією, Україна є не федеративною, а унітарною державою, хоча й має такий собі маленький федеративний акцент у формі Кримської автономії. Такий державний устрій не забезпечує достатніх умов, щоб запроваджувати в українському парламенті двопалатну систему. Експерт каже, що перед тим, як говорити про двопалатний парламент, слід було б уже завершити дискусію про федеративний устрій, наслідки якого для України нині важко оцінити оптимістично.

Обидва західні експерти дуже критично ставляться до ідеї виносити питання про двопалатний парламент на всенародний референдум. Особливо, якщо йдеться про пакетне рішення разом з такими гострими темами, як членство в НАТО й друга державна мова, які фактично розколюють країну. Крім того, каже Інґмар Бредіс:

„Я думаю, що в даний час громадян України проведення такого референдуму лише заплутає. Крім того, на моє переконання, зміни до Конституції мають вирішуватися не на референдумі, а в рамках експертних конституційний комісій”.

Інґмар Бредіс вважає також, що не слід робити далекоглядні висновки з нових ініціатив українського президента. Не виключено, каже експерт, що йдеться про ідею, кинуту з великого пулу президентських радників для того, щоб оцінити реакцію політичних опонентів.