День скорботи в ”циганському” таборі Освєнцима
3 серпня 2004 р.
У траурній церемонії 2 серпня на території колишнього фашистського концтабору взяли участь європейські цигани, політики та колишні в”язні. Міністр у справах екології Юрґен Тріттін, що представляв німецьку сторону, нагадав, що ”винищенню циган передувала багатовікова дискримінація”. Геноцид циган тривалий час замовчували в Німеччині, але це частина німецької історії і саме німці несуть історичну та політичну відповідальність за це. ”Ми з великим соромом згадуємо про сміховинно низькі компенсації, за допомогою яких довгий час намагалися відкупитися від тих небагатьох людей, які пережили примусові роботи, табори та насильницьку стерилізацію”, - сказав німецький політик.
Один з учасників церемонії, керівник документального та культурного центру циган в Німеччині Романі Розе також наголосив:
”Пам”ять про цей геноцид важливо зберегти для наступних поколінь, щоб таке проти циган більше не повторилося не лише в Європі, а й у цілому світі.”
Дискримінуючі німецьких євреїв та циганів закони 1935 року вперше вводили ідеологічний расовий принцип в німецьке законодавство, проголошуючи, що наділеним політичними правами громадянином рейху може бути лише особа німецької чи близької їй крові. Ще через деякий час під загрозою страшних штрафів також заборонили шлюби та позашлюбні відносини між арійцями та представниками поставлених у меншовартісне становище народів – заради чистоти арійської раси. Згодом у німецьких містах почали з”являтися табори примусового утримування для представників циганської меншини. З початком Другої світової війни циганам було заборонено залишати місце свого проживання. Навесні 1940 року розпочалася їх масова депортація в окуповану нацистами Польщу.
16 грудня 1942 року рейхсфюрер Генріх Гіммлер – один з основних організаторів системи нацистських концтаборів – наказав переправити усіх циган, що залишилися на території рейху чи окупованих територіях, в концентраційний табір. На підставі цього у березні 1943 року понад 20 тисяч циган були переправлені до Освєнциму. Більшість в”язнів померли від голоду, хвороб, від жахливих умов життя в таборі, стали жертвами знущань та медичних експериментів. 16 травня 1944 року в”язні ”циганського табору”, як називали Біркенау есесівці, здійснили безпрецедентну спробу чинити спротив їхньому винищенню – озброєні інструментами та камінням, вони забарикадувалися в табірних бараках. Акція винищення була призупинена, працездатних ув”язнених вивезли в інші табори. У ніч з першого на друге серпня 1944 року почалася операція зі знищення залишених у таборі майже трьох тисяч в”язнів, після чого табір було закрито.
Керівник документального та культурного центру циган в Німеччині Романі Розе наголошує:
”Пам”ять про цю дату ми зобов”язані зберегти заради тих, хто був вбитий есесівцями в ту ніч у газових камерах Освєнцима. Це були діти, це були хворі люди, це були люди похилого віку – безпомічні й слабкі, яких есесівці того дня загнали в газові камери. 2 серпня ми згадуємо Голокост, жертвами якого стали понад півмільйона циган в окупованій нацистами Європі.”
У наш час правами циганського народу опікується розташований у Будапешті Європейський центр з прав циган. В інтерв”ю ”Німецькій хвилі” програмний директор цього центру Клод Кан так відповів на питання, чи достатньо робить сучасна Німеччина у справі спокутування провини за переслідування та вбивства циган протягом нацистського правління:
”Я думаю, що у багатьох відношеннях Німеччина з властивою їй історичною відповідальністю за Голокост відносно випереджає деякі інші країни регіону в питаннях, що стосуються визнання чи обговорення проблем геноциду циган. Проте, є правдою і те, що в низці країн Центральної та Східної Європи винищення циган здійснювалося з відома місцевих посадових осіб, які в цьому плані іноді навіть були попереду німецьких”.
Дискримінація циган – проблема, яка є актуальною в наші дні, особливо в східноєвропейських країнах. Тому представники цього народу висловили в пам”ятний день сподівання на те, що нацистські злочини проти циган стануть попередженням для нинішніх та прийдешніх поколінь.