1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Для Москви є важливим конструктивне партнерство з ЄС і США

14 березня 2004 р.

Теми тижневого огляду німецької преси: кандидатура Володимира Путіна на президентських виборах Росії та аналіз зовнішньої політики Російської Федерації.

https://p.dw.com/p/AM3l

Напередодні президентських виборів у Росії тижневик ШПІҐЕЛЬ підсумовує суперечливі результати внутрішньої та зовнішньої політики Володимира Путіна за час його перебування при владі:

Якщо Путін, як очікують, у цю неділю утвердить себе на посаді, то це відбудеться не тому, що він дотримувався своїх обіцянок. Нині голос громадянського суспільства в Росії є слабшим, як за часів Єльцина. У Чечні загинуло 6000 російських солдатів та велика кількість цивільних. Корупція, згідно з останніми дослідженнями, зростає лавиноподібно. 31 мільйон громадян живе нижче межі бідності. Сам Путін називає це соромом для Росії. Соціологія стверджує, що тільки 15 відсотків усіх росіян вважає, що Путін серйозно візьметься за проблеми Росії. Водночас як персону та як кандидата в президенти його підтримують близько 80 процентів опитуваних. Тому російський соціолог Юрій Левада називає його "президентом надії", -

констатує журнал ШПІҐЕЛЬ та продовжує:

"Ким є президент Путін?" - гадала еліта планети на Світовому економічному форумі у Давосі 2000 року, року його приходу до влади. Нині, коли вже минуло добрих чотири роки, сигнали, які подає президент найбільшої за площею держави світу, залишаються достатньо суперечливими, аби спричинити розкол у таборі міжнародних експертів. Одні вбачають у Путіні передусім особу, котра - після Єльцина - вдруге зруйнувала столицю Чечні Грозний і котра досі веде приховану війну проти своїх непокірних земляків на північному Кавказі. Вони бачать у ньому також особу, котра перетворила парламент на супроводжуючий оркестр Кремля, значно обмежила свободу мас-медій і заполонила штат органів державного правління ветеранами силових структур. Для інших Путін є президентом, який спричинився до зростання внутрішнього валового продукту на 30 відсотків і до збільшення резервів центрального банку на 86 мільярдів доларів. Для них російський президент є особою, за правління котрої пенсії знову виплачують вчасно та із вкладами громадян поводяться обережно. Політиком, який замість того, аби на п"яну голову, як його попередник, фантазувати про ядерну потужність Німеччини рішуче відчинив ворота назустріч "великій вісімці", - пише ШПІҐЕЛЬ.

Газета РАЙНІШЕР МЕРКУР коментує курс зовнішньої політики Російської Федерації:

З одного боку Росія завдяки об"єднанню із "старою Європою" в іпостасі Франції та Німеччини уникнула повернення до ролі опонента Заходу - як, наприклад, у конфлікті Косово. Російський курс зближення із Заходом залишився в силі. Та з іншого боку виникли серйозні проблеми із втіленням цього курсу. Спільна позиція з Францією та Німеччиною трактувалася в США не як рух у напрямку до нової позаблокової політики безпеки, а навпаки, як знак утворення антиамериканського політичного табору. Росія стикнулась з необхідністю, так само, як і перед 11 вересня переконати Вашингтон у тому, що вона є важливим та дієздатним партнером. А з огляду на надто чутливу реакцію США на "антиамериканський трикутник" Париж-Берлін-Москва слід очікувати, що позиція Вашингтона щодо політичної співпраці Росії та ЄС буде щонайменше стриманою. Все це ставить Росію перед серйозним завданням вести виважену зовнішню політику, яка, по-перше, дозволить шукати альтернативні партнерства та союзи у відносинах із Заходом, і по-друге зробить її гравцем в євроатлантичних відносинах. В першу чергу йде мова про відновлення та утримання балансу між американським та європейським спрямуванням у російській зовнішній політиці. Як показала іракська криза, помилка полягала не в тому, що Росія зблизилась із Францією та Німеччиною, а в тому, що це не супроводжувалось кроками у бік США. Першими кроками могла б стати принципова оцінка режиму Саддама Хусейна як злочинного і підтримка у відбудові та стабілізації ситуації в Іраку. І сьогодні є можливості зближення із США, адже Росія проголосила, що вона не виключатиме превентивних военних операцій як крайніх заходів. І США дедалі чіткіше відчувають необхідність пошуку підтримки світової спільноти.

Зазначає тижневик РАЙНІШЕР МЕРКУР і веде далі:

Крім того для Росії об"єктивно зростає значення центральноєвропейського регіону. Передусім події, пов"язані з іракською кризою, - так званий "лист восьми" від 30 січня 2003 - свідчать про те, що країни Центральної Європи стають важливим елементом міжнародної політики. У своїй зовнішній політиці Росія мусить у будь-якому випадку врахувати цей чинник. З політичної точки зору Москві не всеодно, яким шляхом підуть ці країни після вступу до ЄС та НАТО. Тому для Москви важливо вирівнювати відносини із Західною Європою, з усіма країнами Європейського Союзу та із США і розбудовувати з ними конструктивне партнерство. Ця зовнішньополітична максима і залишиться орієнтиром, - переконана газета РАЙНІШЕР МЕРКУР.

Огляд тижневої преси підготувала Маріанна Кавка.