Для України відкриті всі двері. Але входити заборонено

Цими днями у Вільнюсі відбуваються неформальні консультації НАТО-Україна. Обговорюється, зокрема, ймовірність членства України в Альянсі. Німецька SÜDDEUTSCHE ZEITUNG з цього приводу пише:

Заспокійливе слово, яке українське керівництво останнім часом найчастіше може почути від Заходу, - це „відкрито”. Відкритими є двері до Європейського союзу, каже ЄС. Відкритими є двері до НАТО, каже Альянс. Відкритим є, однак, передусім питання, коли ця східноєвропейська країна таки зможе пройти через усі ці двері. Після „помаранчевої революції” український президент Віктор Ющенко сміливо проголошував часові орієнтири: кінець 2007 року - початок переговорів про вступ з Європейським союзом, 2008 рік - ймовірний вступ до Північноатлантичного альянсу. Тепер, однак, сп’яніння від революції вже позаду, і про часові рамки не йдеться. Західні об’єднання зацікавлені в тому, щоб і надалі приваблювати Київ. Проте вони уникають, як, приміром, цими днями НАТО, конкретних запевнень, -

зауважує SÜDDEUTSCHE ZEITUNG і веде далі:

Через рік після ейфорії від зміни режиму Україна погрузла у внутрішньополітичних інтригах, які гальмують курс реформ. Однак країна не може собі цього дозволяти, якщо вона хоче отримати перспективу будь-якого „вступу”, немає значення - до НАТО чи Євросоюзу. Таку нестійку країну зі спадку Радянського союзу Захід не зміг би перетравити, тим паче, що Україна за площею і за населенням дуже велика. Для Києва відкривається тепер фаза рішень. Країна повинна швидко позбутися радянського баласту та модернізуватися. Зауваження з Брюсселя спонукають до цього, однак зрештою усе залежатиме лише від волі самої України: чи зможе вона якогось дня здатися Заходу привабливою. Словаччині, приміром, колись вже доводилося це засвідчувати: за прем’єрства Мечьяра їй відмовили в членстві, однак нині вона є поважним членом обох союзів, - підкреслює SÜDDEUTSCHE ZEITUNG.

Австрійська газета DIE PRESSE присвячує коментар долі українського металургійного велетня „Криворіжсталь”, конкурс на право придбання якого має відбутися цього понеділка:

Понеділок є вирішальним днем для України після „помаранчевої революції”. „Криворіжсталь”, найбільше підприємство України і один з найбільших металургійних велетнів світу, буде проданий з аукціону. Всі приготування завершено. Три учасника конкурсу вже сплатили завдаток. Мінімальна пропозиція - 2 мільярди доларів. У кінцевому раунді візьмуть участь гравці, що є нині світовими лідерами в металургійному секторі: Mittal Steel з Індії, найбільша у світі сталеливарна група; найбільший в Європі металургійний концерн Arcelor, який іде на торги в парі з українським „Індустріальним союзом Донбасу”, та українська фірма Smart Group, за якою стоїть російський металургійний магнат Алішер Усманов. Суспільний інтерес такий великий, що аукціон транслюватиметься двома українськими телеканалами в прямому ефірі, -

звертає увагу DIE PRESSE і далі пише:

Продаж „Криворіжсталі” є не лише економічною, але й політичною подією. Адже комбінат приватизують уже вдруге. Вперше це сталося 2004 року. Тоді, за часів президентства Кучми, були прописані такі вимоги до потенційного покупця, що їх зміг виконати лише один єдиний претендент: зять Кучми Віктор Пінчук у парі з донецьким мільярдером Ринатом Ахметовим. Будучи поза конкуренцією, вони придбали завод усього за 800 мільйонів доларів. Іноземні інвестори, які пропонували щонайменше 1,2 мільярда доларів, взагалі не були допущені до торгів. Це, зрозуміло, розпалило обурення як всередині країни, так і за кордоном. „Криворіжсталь”, яка лише 2004 року принесла 260 мільйонів доларів чистого доходу, стала символом нахабного збагачення старого режиму, -

нагадує DIE PRESSE і далі міркує:

Протягом революційних днів та після перемоги на президентських виборах Віктор Ющенко повторював: якщо ми забудемо, як була вкрадена „Криворіжсталь”, ми ніколи не наведемо порядку в нашій країні. Утім, після дев’яти місяців перебування при владі, сповільненого економічного зростання та звільнення з прем’єрської посади Юлії Тимошенко, яка хотіла радикальніше поводитися з приватизаціями доби Кучми, стиль Ющенка ставав дедалі м’якшим: ви не вкрали, просто замало заплатили, треба це виправити. Однак спротив аукціону щодня наростав, і не лише серед колишніх власників, які позиваються нині з Україною в Європейському суді з прав людини. Цього тижня свою незгоду продемонстрував також парламент. (...) Для українського уряду приватизація „Криворіжсталі” є подією неймовірної символічної сили. Якщо аукціон пройде добре, це стане важливим сигналом для інших іноземних інвесторів, - підсумовує DIE PRESSE.