”Для Фішера діють, вочевидь, інші закони”

Німецькі газети продовжують обговорювати питання, що знав про зловживання візами в Східній Європі, і зокрема в Україні, міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер. Газета ГАЙЛЬБРОННЕР ШТІММЕ з цього приводу пише:

Вирішальними є факти. А їх уже більше, ніж того хотілося б правлячій червоно-зеленій коаліції. Дещо не доведено. Але немає сумніву в тому, що в червні 2000 року Фішер був у Києві і після цього збільшив там кількість персоналу в посольстві. З якої б це причини? Він побачив перед посольством тисячі людей - і лише порадів такому бажанню отримати візи й нічого не чув про зловживання? Тоді це означає, що Фішер був незвично, можна навіть сказати, небезпечно наївним. Якщо ж він все-таки ці проблеми помітив, то це означає, що він був поінформований значно раніше, ніж він про те заявляє. Про його відставку можна сперечатися. Але деякі міністри йшли з посад і через менші провини. Та для Фішера діють, вочевидь, інші закони. Це приклад подвійної моралі.

Велику увагу коментаторів привернув обстріл американськими військовими в Іраку машини звільненої із заручників італійської журналістки Джуліани Сґрени. Під час обстрілу було вбито одного із визволителів журналістки – працівника італійської спецслужби. Газета ФОЛЬКСШТІММЕ зауважує:

Те, що мало стати тріумфом, завершилося як фіаско. Постріли американських солдатів по машині Джуліани Сгрени додали людській драмі нового виміру. З важким серцем стежила вся Італія - важливий союзник американців в Іраку - за долею викраденої журналістки. І зв”язок між американськими військовими перестав функціонувати саме тоді, коли залишалося лише вивезти звільнену заручницю неушкодженою з країни.

Газета НОЙЕ ПРЕССЕ додає:

Те, що лівій пацифістці Сґрені мали ”затулити рота” так званим ”friendly fire", тобто ”вогнем з власних лав”, підозріло нагадує сумнозвісну ”теорію змови”. Але такі теорії пасують до настроїв італійців. Вони вже раніше в своїй більшості висловлювалися проти війни в Іраку. ”Справа Сґрени” тільки підігріла протести. Глава італійського уряду Берлусконі, який називає себе найкращим союзником США, потрапив під сильний тиск. Вже чуються голоси про його відставку. Що буде йому важливішим – народ чи союзники? Можливо, Берлусконі змушений буде виводити свої війська з Іраку. Тоді за допомогою охочих до стрілянини американців ті, хто захопив журналістку в заручники, одержали б нарешті те, чого вони прагнули.

Тему продовжує видання ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ:

Важкий удар. Те, що італійська журналістка після її звільнення як заручниці іракських терористів була поранена американськими солдатами, ускладнює не лише відносини між Вашингтоном та Римом. Уся Європа вимагає розслідування цього випадку – американцям загрожує новий Абу-Ґраїб. По машині, в якій перебувала Сґрена, було випущено сотні куль. І природно Італія, як і решта світу, має право довідатися, як могло дійти до обстрілу. Про це має подбати американський президент Буш – внутрішнє армійське розслідування тут не допоможе. У Парижі та Берліні уряди, певно, ще раз переконалися в тому, що мали слушність, сказавши рішуче ”ні” війні в Іраку.

Великий скандал зчинився в Німеччині довкола того, що лікарняні каси, у яких застраховані громадяни, вимагаючи дедалі більших внесків, одночасно підвищують зарплату своїм керівникам. БРАУНШВЕЙҐЕР ЦАЙТУНГ висловлює своє обурення:

Лікарняні каси прямо-таки алергічно реагують на вимоги знизити внески, одночасно голови правлінь цих кас щороку одержують підвищення зарплати. Назвати це справедливим не можна. Розумним – теж. І вже аж ніяк не соціальним. 4 мільярди євро прибутку одержали державні лікарняні каси 2004 року. Але цей успіх їхнє начальство не може почепити собі на груди, як орден. Він – результат зростання внесків застрахованих громадян. Під час так званої ”реформи охорони здоров”я” саме на них ліг в основному фінансовий тягар. Тепер не лише ті, хто мало заробляє і кого найбільше зачепила реформа, вимагають знизити внески.

Про моральний аспект поведінки керівників лікарняних страхових кас пише газета ДРЕЗДНЕР НОЙЕСТЕ НАХРІХТЕН:

Наскільки голови правлінь лікарняних кас відірвалися від реальності і життя їхніх застрахованих громадян, показує нахабне підвищення собі зарплати деякими панами аж на 26 відсотків. Навіть якщо всіх зарплат усіх керівників усіх кас не вистачить для того, щоб знизити страхові внески, то все одно немає жодного виправдання таким вчинкам деяких рвачів.