Доміно для Путіна

Події в Киргизії, де минулого тижня до влади прийшла опозиція, залишаються в центрі уваги преси не тільки в Німеччині, а й у сусідній Швейцарії. Впливова НОЙЕ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНҐ аналізує наслідки подій у Бішкеку для пострадянського простору й у першу чергу – для Росії:

Після Грузії та України повалено ще один авторитарний режим у Киргизії. Ситуація в киргизькій столиці Бішкеку поки нестабільна. Але вигнання президента Аскара Акаєва дає підстави говорити про так званий ”ефект доміно” в країнах навколо Росії. Так, у Білорусі демонстранти вже вимагають відставки диктатора Олександра Лукашенка, узбецькі опозиціонери із захопленням стажать за переворотом у Бішкеку, а в Монголії учасники протестів вимагають більше демократії. Очевидно, що народи в країнах Середньої Азії, Кавказу та Східної Європи, де при владі авторитарні лідери, втомилися від економічного занепаду й корупції,

- констатує НОЙЕ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНҐ і веде далі:

Такий розвиток подій, напевне, не залишився поза увагою російського президента Володимира Путіна. Росія дедалі більше втрачає контроль за традиційною сферою впливу. Це загрожує російським інтересам і ставить у скрутне становище самого Путіна. Поки він намагається відбудувати авторитарну державу, через 15 років після падіння Берлінського муру в сусідніх з Росією країнах іде хвиля демократизації. Вона може стати небезпечною й для самого Путіна, - припускає НОЙЕ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНҐ.

Тему продовжує ЛЕЙПЦИҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНҐ. Газета звертає увагу на міжнародний аспект зміни влади в Киргизії:

Навіть якщо на перший погляд цього не видно – події в маленькій середньоазіатській республіці Киргизії мають значення для великої політики. Стратегічні інтереси в Киргизії мають Росія, США й Китай, які з занепокоєнням стежать за розвитком ситуації в Бішкеку. А там все міняється дуже швидко. Президент Акаєв був змушений швидше залишити своє крісло, ніж це будь-хто очікував. Оскільки бракує сильної опозиції, не зрозуміло, куди приведе країну нове політичне керівництво. Можна лише констатувати, що знову в колишній радянській республіці народ не захотів миритися з фальсифікацією виборів і мафіозним стилем правління президента, який турбувався лише про власний клан. Зрештою ситуацію в Киргизії навряд чи можна порівнювати з Грузією чи Україною. Визнаного лідера, яким був Ющенко в Києві, в Бішкеку не видно. Опозиція дуже аморфна і ще повинна довести свою прихильність до демократії, - зауважує ЛЕЙПЦИҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНҐ.

Серед інших міжнародних подій німецькі газети уважно стежать за розвитком конфлікту між комуністичним Китаєм і Тайванем. Минулими вихідними сотні тисяч тайванців вийшли на вулиці своєї столиці з протестом проти ухваленого в КНР закону, який дозволяє застосувати силу для об”єднання материкового Китаю з острівним Тайванем. У зв”язку з цим багато газет критикують наміри Німеччини та Франції домогтися скасування ембарго Європейського союзу на поставки зброї в Китай. Так на сторінках видання БРАУНШВЕЙҐЕР ЦАЙТУНҐ читаємо:

У той час як тайванці протестують проти китайського ”воєнного закону”, Ґергард Шредер невпинно продовжує агітувати за швидке скасування ембарго на поставки зброї до Китаю. Коли німецький канцлер і французький президент виступили проти війни в Іраку, вони серед іншого наводили й моральні аргументи. Їхня теперішня підтримка Китаю дозволяє зробити лише один висновок – спротив американській інтервенції в Іраку був продиктований не стільки переконаннями, скільки стратегічними міркуваннями. На такому тлі курс американського президента Джорджа Буша виглядає майже чесним, - пише БРАУНШВЕЙҐЕР ЦАЙТУНҐ.

БАДІШЕ ЦАЙТУНҐ теж налаштована критично:

Те, чим займаються Ґергард Шредер і Жак Ширак, - гірше, ніж їхнє звичайне проштовхування німецько-французьких інтересів у ЄС. Канцлер і президент не тільки знову користуються нагодою, щоб виступити з альтернативою американській політиці. Адже США виступають за збереження ембарго. Вони встромляють ножа у спину китайським демократичним силам. Для Шредера й Ширака кривавий розгін демонстрантів на площі Тянь-Ань-Мень – це лише неприємна згадка, що стоїть на шляху привабливих контрактів. Два державні діячі забувають, що китайський народ досі не має свободи, а Пекін продовжує утримувати опозиціонерів у штрафних таборах, - нагадує БАДІШЕ ЦАЙТУНҐ.