Економіка України: „Загальмованою силою”

Німецька газета Frankfurter Rundschau вмістила статтю про економічний розвиток в Україні. Назва публікації – „Загальмованою силою”. Автор Томас Рознер пише, що після завершення „помаранчевого” зрушення в Україні додалося іноземних інвестицій, але за останній час зріс також рівень корупції та лобіювання певних інтересів:

Підбиваючи всередині листопада підсумки своїх перших 100 днів перебування при владі, кремезний керівник українського уряду не знехтував похвалами на власну адресу. Мовляв, саме його кабінет забезпечив країні поставки газу за найдешевшими в Європі цінами й сприяв зменшенню управлінських видатків, а також випрацював нову економічну політику. Натомість його попередники – Юрій Єхануров та Юлія Тимошенко – заявив керівник проросійської „Партії регіонів” Віктор Янукович ледь не зруйнували економіку держави. На це тепер вже лідер опозиції Тимошенко відповіла, що нинішній прем’єр не продовжує ні прозахідний курс країни, ні розпочаті її урядом реформи, -

нагадує Frankfurter Rundschau і веде далі:

Призначення колишнього фальсифікатора виборів Януковича прем’єром означило передчасний кінець „помаранчевого” зрушення в Україні. А ще всього два роки тому сотні тисяч українців вийшли на вулиці, демонструючи свою незгоду з корупцією, всесиллям олігархів і зловживання владою. (...) Однак вже після короткого перебування при владі „помаранчеві революціонери” загрузли у внутрішній владній боротьбі. Не в останню чергу саме ці обставини призвели до того, що 2005 року економічне зростання у найбільшій за площею європейській країні майже вдвічі вповільнилося, -

зазначає у своєму коментарі Frankfurter Rundschau і продовжує, аналізуючи з економічної точки зору 2006 рік в Україні:

Попри підвищення цін на газ та політичні негаразди, включно зі зміною керівництва уряду, економічне зростання сягне цього року очевидно за позначку 6 відсотків. З таким результатом рахуються передусім завдяки зростанню на світовому ринку цін на продукцію металургійної та хімічної промисловостей. (...) Водночас опитування підприємців указують на те, що корупція, яка дещо послабилася минулого року, в 2006-му знову помітно посилилася. (...) Упродовж наступного року очікується, що Україна нарешті вступить до Світової організації торгівлі (СОТ). Від цього країна очікує передусім нових імпульсів для експорту. Однак затягування з ухвалення необхідних для цього кроку законів дає підстави для припущень, що нові сили при владі в Україні свідомо йдуть на такі дії, аби не допустити вступу Києва до СОТ перед тим, як до цієї організації доєднається Росія, - читаємо у німецькій газеті Frankfurter Rundschau.

Швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung am Sonntag звертається тим часом до сучасного політичного розвитку в Росії й робить такий висновок:

Сподівання на те, що Росія нарешті почне рухатися в напрямку до демократії, не виправдовуються. Щоб стверджувати це не треба навіть брати до уваги затуманений розвиток подій навколо вбивства російського екс-агента Олександра Литвиненка. Той факт, що Європейський союз все ще дуже поблажливо обходиться з Росією, спричинено передусім його інертністю. Звісно, що свою роль відіграє й залежність від російських енергоносіїв. Страх перед „закручуванням енергетичного крану” має дуже глибоке коріння й підсилюється нинішніми високими цінами на газ. Але Європа не є в односторонньому порядку залежною від Росії. Адже й самій Росії потрібні ноу-хау, особливо для розвитку енергетики, але й взагалі для вже давно потрібної промислової модернізації. Крім цього, Європа може й сама знизити свої потреби в енергії. Приміром, замість того, щоб будувати на місці старих атомних електростанцій газові, вона може вирішити просто модернізувати АЕС, або ще й знизити енергоспоживання за рахунок більш ефективного використання енергії. До речі, останній підхід був би більш раціональним з точки зору збереження клімату й більш моральним у контексті відносин з Росією, - вважає Neue Zürcher Zeitung am Sonntag.

Німецьке видання Süddeutsche Zeitung в одному зі своїх коментарів намагається відшукати відповідь на питання: Скільки ще держав і за яких умов може прийняти Європейський союз?

Євросоюзу вже зараз бракує структури для функціонування спільноти з 27 держав. Навіть для попереднього розширення йому потрібна була би Конституція, аби пришвидшити процедуру ухвалення рішень у новому величезному об’єднанні. Втім, труднощі є не тільки з великим числом країн-членів, але й з неспокійною політичною ситуацією у Східній Європі,

пише Süddeutsche Zeitung. Видання називає правильною пропозицію німецького канцлера Анґели Меркель запропонувати тісну кооперацію тим країнам, які ще прагнуть долучитися до ЄС, не даючи їм перспективи на вступ:

Безмежне розширення ЄС деградує його до рівня зони вільної торгівлі без політичної єдності. Американсько-британська модель ЄС з об’єднанням у ньому якомога більшої кількості держав без інтеграції всередині є рецептом для слабкої організації. Настав час, щоб Німеччина й Франція запропонували новий курс, - переконана Süddeutsche Zeitung.

Огляд преси підготувала Леся Юрченко