"Євробачення" і демократія

Ян Феддерсен, один з найвідоміших німецьких експертів "Євробачення", вітає результати пісенного конкурсу в Мальме й радіє тому, що перемогу на ньому не одержала жодна із колишніх республік СРСР із авторитарними режимами. У інтерв'ю DW Феддерсен пояснює свою позицію та розмірковує про те, чи може проведення такого конкурсу як "Євробачення" сприяти утвердженню демократичних цінностей.

Deutsche Welle: Як Ви прокоментуєте результати цьогорічного пісенного конкурсу "Євробачення"?

Ян Феддерсен: Це очікувана перемога Данії, її можна було передбачити. Це естетичний компроміс більшості європейських країн. Данка Еммелі де Форест отримала бали майже від усіх країн-учасниць конкурсу, чого не скажеш про Азербайджан та Україну. Я радий, що Данія перемогла і що наступного року "Євробачення" відбудеться в тому ж регіоні, тільки з іншого боку протоки Ересунн. Це регіон, де стандарти демократичного громадянського співіснування знаходяться на найвищому рівні. Чого не можна сказати про Україну та Азербайджан. Тому я дуже радий, що ці країни не перемогли. Я визнаю, що представники Азербайджану, Росії та України презентували пісні, що технічно відповідали найвищим західним стандартам. Проте знову віддавати нагороду країні, режим якої - чи-то в Азербайджані, чи в Росії, чи також в Україні - за допомогою "Євробачення" надягне демократичний костюм? Добре, що наступного року східноєвропейські автократичні країни не використають престиж конкурсу на свою користь.

Тобто, на Вашу думку, Європейська мовленнєва спілка (EBU), яка, власне, й організовує "Євробачення", повинна також зважати на ситуацію з дотримання прав людини - подібно до Ради Європи?

Перший канал німецького телебачення ARD ще минулого року перед фіналом конкурсу в Баку заявив, що у разі, якщо "Євробачення", наприклад, проходитиме в Мінську, то його однозначно бойкотуватимуть. У "Євробаченні" моужть брати участь всі країни, тут жодної дискримінації немає. Але, на мою думку, EBU, як і Рада Європи, має приділяти увагу тому, щоб країни, у яких проводиться "Євробачення", відповідали хоча б мінімальним європейським демократичним стандартам щодо дотримання прав людини. Не виключено, що в майбутньому також країни "арабської весни", тобто Півночі Африки захочуть подати свої заявки на участь у "Євробаченні". Адже вони теж є членами європейської мережі телерадіокомпаній. "Євробачення" не є політичною організацією. І у випадку цих країн можна сказати: ласкаво просимо, але ви повинні терпимо ставитися до участі у конкурсі Ізраїлю і дотримуватися демократичних стандартів.

Коли "Євробачення" проводилося в Азербайджані, це бодай на якийсь час привернуло увагу Європи до демократичних дефіцитів у цій країні і навряд чи посприяло іміджеві країни. Хіба це - не позитивний момент?

Я вважаю, що необхідного обговорення прав людини в Азербайджані минулого року не відбулося. Спрацювала, мабуть, радше діалектика негативного: більшість німецьких журналістів не мали великого інтересу до виконавця від ФРН Романа Лоба, тому переключилися на політику. Люди в Баку були дуже привітними. Проте я все одно виступаю проти того, аби "Євробачення" проводилося в країнах, якими керують автократичними методами.