Екстреміст завдяки випадку? – несподівані висновки криміналістів

Стати на шлях екстремізму або тероризму – не має нічого спільного з особистими якостями. Людина не народжується правим радикалом, лівим екстремістом або ісламістом. В цьому немає нічого нового. Новим, однак, є те, що на початку процесу політичної радикалізації ідеологія відіграє лише маргінальну роль. Саме такого висновку дійшли експерти Федерального управління кримінальної поліції у Вісбадені.

"Наше дослідження продемонструвало, що важливим фактором радикалізації є соціальне оточення, в якому відбувається становлення особистості. Ідеології, які існують як надбудова, не виконують при цьому ролі вирішальної мотивації",- каже керівник експертного відділу з питань тероризму й екстремізму Уве Кеммезіс.

Фактор неповноцінної родини

Автори дослідження "Точка зору інших" опитали тридцять засуджених лівих та правих радикалів, ісламістських екстремістів, а також дев'ятьох їхніх прихильників. Експерти дослідили їхні життєві історії та їхнє захоплення радикалізмом. Як з'ясувалося, при цьому важливу роль відіграла сім'я.

"Ми можемо виходити з того, що ці люди виростали в неповноцінних родинах. Одні виховувалися тільки матір'ю, інші батьком, дехто жив у родичів, перебував в інтернатах. Як сказав один із співбесідників, екстремістська група їм фактично замінила сім'ю",- розповів Кеммезіс.

Такий висновок експертів-криміналістів збігається і з нещодавно оприлюдненими результатами дослідження про молодь, яке проводиться на замовлення компанії Shell. Серед найважливіших цінностей молоді люди в Німеччині на другому місці називали друзів і родину.

Фактор випадковості

Іншою несподіванкою для експертів стало й те, що приєднання до тієї чи іншої екстремістської групи – це вже переважно справа випадку. "Якщо дещо перебільшити, то цілком можна висунути таку тезу: якби лівий екстреміст із гамбурзького припортового кварталу виріс у якомусь маленькому східнонімецькому містечку, то з нього вийшов би правий радикал – і навпаки",- пояснює експерт Федерального управління кримінальної поліції.

Автори дослідження "Точка зору інших" намагалися під іншим кутом подивитися на екстремізм: вони опитували злочинців, вивчали їхні біографії. Така якісна експертиза дозволяє значно глибше розібратися з окремими випадками, стверджують науковці.

Однак в цьому полягає й недосконалість дослідження, заявляють критики. Опитування проводиться серед дуже обмеженого кола людей, тому його не можна вважати репрезентативним, зауважує Крістіан Пфайфер, відомий експерт з екстремізму й директор інституту кримінології Нижньої Саксонії.

Критики: недостатня репрезентативність

Пфайфер не погоджується з тезою про другорядність ідеології, якщо говорити про ісламських терористів. Свідченням цьому є теракти 11 вересня 2001-го року. "Ці терористи зовсім не належали до соціального дна. Вони всі виросли в стабільних сімейних умовах, приїхали на навчання до Гамбурга й вели абсолютно нормальне життя, але потім перетворилися на найзапекліших терористів, яких тільки знав світ",- каже Пфайфер.

Дослідники з Федерального управління кримінальної поліції вважають це феноменом, який свого часу спостерігався й серед членів лівоекстремістського угруповання - Фракції Червоної Армії: кожне наступне покоління терористів було менш ідеологізоване й лише шукало підтримки в певних соціальних колах.

Новий погляд на превентивні заходи

"Звичайно, ідеологія відіграє певну роль для різних рухів і великих груп,- погоджується Кеммезіс. - Навколо ідеологій утворюються об'єднання, які потім приваблюють окремих осіб. Але чому вони є такими привабливими для певних людей? Тут вже йдеться не стільки про ідеологію, скільки про соціальні "пропозиції" того чи іншого угруповання: приналежність, розваги, інтерес, пригоди."

Експерти у Федеральному кримінальному відомстві Німеччини навіть розмірковують: чи не варто, вдаючись до превентивних заходів, зосередити увагу на загальній запобіжній моделі, ніж на окремих моделях для кожного специфічного екстремізму, як то праві та ліві радикали, або ісламізм.

Автор: Зоран Арбутіна / Володимир Медяний
Редактор: Захар Бутирський