Енергозбереження: на практиці складніше, ніж на папері

Чиновники перевіряли, як виконується наказ про запровадження енергозберігаючих технологій у промисловості. Виявилося, що наказ не виконало жодне з підприємств області. Стрибок цін на газ на початку 2006 року знизив рентабельність підприємств дніпропетровського регіону майже на третину. У собівартості продукції переважної більшості комбінатів енерговитрати сягають 80 відсотків.

Найбільш важка ситуація на металургійних, гірничозбагачувальних комбінатах, підприємствах машинобудування та хімічної галузі, які традиційно є енергозатратними та залежать від стабільних поставок дешевого газу. Голова “Металургпрому”, організації, яка об’єднує всі металургійні підприємства України та опікується проблемами їхнього функціонування, Василь Харахуллах каже, що збільшення ціни на газ ще принаймні на 20 відсотків – поставить металургійну промисловість України на межу краху. Говорить Василь Харахуллах:

„Те, що ми маємо зараз на Україні – здобуток радянських часів. Наприклад в металургії, що ми маємо – доменне виробництво. По енергоспоживанню це прірва. Установки безперервного розлиття сталі значно економніші, та дають продукцію значно вищого ґатунку, проте похвалитися ними тепер можуть лише декілька комбінатів.”

Енергоємність виробництва області стримує загальноукраїнський промисловий зріст. У 2006-му більшість областей України нарешті досягли рівня виробництва 1990року, проте не Дніпропетровська. Через подорожчання енергоносіїв цей показник в області склав лише 77 відсотків від загальнодержавного. Ті ж самі проблеми спіткали Донеччину – 76 відсотків та Харківщину - 84 відсотки – зауважила під час підсумкової наради губернатор Дніпропетровщини Надія Дєєва. Ще на початку 2006 року, коли виникла проблема з газом, в області була розроблена програма із запровадження енергозберігаючих технологій – каже начальник відділу промислового розвитку облдержадміністрації Володимир Соренков. Проте поки що вона залишається на папері. Володимир Соренков:

„Як тільки припинився ажіотаж, викликаний підвищенням ціни на газ, розмови про негайний перехід на енергозберігаючі технології з боку керівників підприємств припинилися. Інвестори відтягують момент великих вкладань у нові технології. Що стосується, ще одного споживача енергоресурсів – комунального господарства, то тут проблема ще складніша. Тут крім інвестицій необхідно провести ще й структурну перебудову.”

Промисловці щодо планів “негайного переходу “ на енергозберігаючі технології ставляться скептично. Навіть за умов достатнього фінансування, запровадити на величезних комбінатах новітні технології – справа тривалого часу. Найбільш показовою у цьому може бути програма переобладнання виробництва на “МітталСтіл Кривий Ріг”. Директор з економіки Віталій Конопацький каже, що це коштуватиме підприємству щонайменше 200 мільйонів євро:

„Програму розраховано щонайменше на найближчі п’ять – десять років. Звичайно, потім можна буде говорити про зовсім інший рівень виробництва, про значне заощадження ресурсів й екологічну безпеку.”

Експерти ж причину «пробуксовки» переходу до енергозбереження вбачають не тільки у бажанні власників зекономити, або труднощів з отриманням довгострокових великих банківських кредитів. Через проблеми останнього десятиліття вітчизняна розробка новітніх технологій відстала від загальносвітової. Здебільшого вони існують в проектах та концепціях – розповідає завідувач кафедри гірничого машинобудування національної гірничої академії Ростислав Дідик.

Грошей на апробацію у наукових закладів немає. Закордонні ж технології іноді просто неможливо застосувати на українських підприємствах. Чималою перешкодою є й бюрократична машина, яка через неузгодженість роботи різноманітних інстанцій та існування взаємовиключних норм та інструкцій сприяє тому, що більшість програм з енергозбереження та екології залишаються на папері.