Жадібні боси

Дірк Шутс – редактор швейцарського бізнес-журналу “Кеш” написав з цього приводу книгу, яка має назву “Жадібні боси. Або чому жоден з менеджерів не вартий 20 мільйонів.” У ній він розповідає про те, що на відміну від Сполучених штатів, де топ-менеджери по закону мають обнародувати розмір власної зарплати, у Європі така практика поки що не є широко розповсюдженою. Водночас доходи керівників підприємств можуть бути невиправдано високими.

“Тепер я думаю, відбувається тенденція в правильному напрямку. Приміром, якщо ви поглянете на Німеччину, вони там уже це поміняли. Я думаю, великі компаній вже з минулого року мають розкривати розмір доходів виконавчих директорів. Це можна побачити у річних звітах. Що ж стосується Швейцарії, вони поки що не поспішають створювати прозорість. І я думаю тому, що швейцарські менеджери грають важливу роль тут у цій країні. А їм така прозорість не подобається. До того ж законодавча база у цій сфері – не є такою сильною.”

Дірк Шутс розповідає, що традиція платити топ-менеджерам майже космічну зарплатню започаткували американці.

“Все це почалося іще у Сполучених штатах. Якщо подивитися на початок 90х, тоді найвища зарплата, яку міг отримати керівник компанії, дорівнювала мільйону американських доларів. Нині ж у 2000му увесь пакет дорівнює від 200 до 300 мільйонів. Я думаю, що цю систему підштовхнули біржові показники.”

Цікаво, що топ-менеджер продовжує отримувати високу зарплатню навіть, якщо справи в керованої ним фірми йдуть погано. І навіть у тому випадку, якщо компанія проводить скорочення та звільняє працівників.

“Все це дуже складно виправдати. На початку, коли дебати розпочалися тут у Швейцарії 4 роки тому, вони говорили, що є ринок, є конкуренція. Подивіться, які зарплати у США. Ми хочемо такі самі, щоб бути конкурентноздатними. Нині вони більше не використовують цей аргумент. Оскільки нині ніхто більше навіть не намагається удавати, що існує ринок праці на рівні топ-менеджерів. Отже ,тепер вони взагалі не виправдовують такі високі доходи.”

Дірк Шутс вважає, що змусити бізнес-босів більше думати про добробут компанії та менше про власну зарплату можна лише одним способом. Він радить скористатися британським досвідом.

“У Великобританії є дуже сильний громадський рух. Тож топ-менеджери вимушені розкривати усі свої доходи. Я думаю це може змінити не держава, і не законодавство, це зможуть зробити лише власники – тобто звичайні акціонери компанії. Вони мають право знати, скільки отримує їх менеджер.”