"Жива вода – 2004": cпільні річки, спільні проблеми, спільні дії

“Ми запрошуємо всіх, хто небайдужий до проблеми збереження українських річок, узяти в заході посильну участь, - закликають організатори в інформаційних брошурах. Планується очищення берегів річок та водойм від сміття, садіння дерев, упорядковування водоохоронних зон та прибережних смуг, а також ціла низка просвітницьких акцій – круглі столи, тематичні лекції, фотовиставки, екоконкурси, вулична агітація тощо.

“Маємо подвійну мету: дещо поліпшити стан нашого довкілля, й на прикладі цієї акції зацікавити громадськість, підвищити рівень екологічної свідомості населення. Це вже третя організована Національним екоцентром акція, перші дві було проведено 1996-го та 1998-го. Нинішнього року ми вирішили відродити цю традицію”, -

розповідає виконавчий директор Національного екологічного центру України Віктор Мельничук. “Наразі до нас надійшло понад 60 офіційних заяв на участь у заході”, - каже співробітниця Центру Марія Шулима:

“Уже надіслали свої анкети, вже готові працювати. Це, зокрема, школи, дуже багато студентів. Усі регіони України задіяні – від західних до східних. Люди розуміють, що це важливо для їхнього життя та стану екології. Тепер спостерігається зовсім інший підхід. Це не просто якісь там формальні суботники. Люди насправді дуже стурбовані станом наших річок і хочуть зробити щось для того, аби він поліпшився”.

Понад двадцять тисяч великих і малих річок та струмків протікають територією країни. Майже дві третини з них дуже забруднені. Потерпають ці “кровоносні судини Землі” від антропогенних чинників. Простіше кажучи, від звичайної людської недбалості та хронічного отруєння відходами - промисловими, сільськогосподарськими, комунально-побутовими. Координатор акції “Жива вода” в східному регіоні, голова обласної екологічної організації “Зелений рух Донбасу” Олександр Багін наводить кілька прикладів:

“Минулими роками ми досліджували малу річку Корсунь, яка бере початок і протікає головним чином містом Горлівкою. Тут є дуже багато об”єктів, які погано впливають на стан річки. Це покинуті або недобудовані очисні споруди горлівського машинобудівного заводу, покинутий колектор промислових стічних вод об”єднання “Стирол”. Акцію “Жива вода” ми використаємо для того, аби ще раз натиснути на місцеву владу. Колись нарешті має-таки бути розроблений план з ліквідації всіх цих об”єктів! Але йдеться не тільки про промисловість. Треба очистити також від стихійних сміттєзвалищ санітарну зону річки Корсунь у житлових районах. І це так само стосується інших малих річок. Причому зробити це мають самі “забруднювачі”, тобто, мешканці міст. А допомога влади може полягати в тому, що виділять вантажівки, які потім відвезуть купи зібраних побутових відходів на офіційні звалища.”

Негайної допомоги потребує також річка Кривий Торець, веде далі Олександр Багін. Населений пункт Костянтинівка простягнувся вздовж річки на 10 кілометрів. За радянських часів на обох берегах упритул до води спорудили численні промислові підприємства. Кривий Торець розділяє їх, наче паркан, каже еколог. І з обох боків у річку роками зливали стічні води та скидали відходи. Сьогодні багато з цих підприємств, які вже давно не працюють, перетворилося на руїни. Але весь бруд на проммайданчиках, полишений напризволяще, поступово змивається в річку. Екологічний стан Кривого Торця експерти оцінюють як катастрофічний. Олександр Багін звертає увагу на ще одну, типову для всіх регіонів України, проблему:

“Практично для кожної малої річки, яка протікає населеними пункатами, й особливо це стосується сільської місцевості, найболючіша проблема це незаконне захоплення земель під городи та дачні ділянки. За законом, кожна річка повинна мати свою незайману санітарну зону, тобто прибережну смугу, яка залишається вільною від забудов, від людського впливу. Це правило грубо порушують. При цьому часто не тільки пересічні громадяни не мають жодного уявлення про існування якоїсь там екологічної санітарної зони, а й місцева влада. Буває приїдеш у якесь село, почнеш докоряти місцевим керівникам, що ті не дотримуюються норм Водного кодексу, а вони, виявляється, ніколи про нього не чули, й ніхто їх не контролював. За 12 років незалежності екологічні гасла навчилися проголошувати всі, а насправді ж довкілля потерпає від жахливого екологічного невігластва. Принаймні в цьому питанні. Річки це ж наша краса! Але коли її засмічують, вона пригнічує.”

Колись у чистих водах мальовничого Дністра водилося чи не найбільше риби серед усіх річок України. Нещодавно тернопільська місцева влада змушена була заборонити вилов певних видів промислових риб, популяції яких опинилися під загрозою вимирання. З Тернополя повідомляє Андрій Вовк:

“Серед головних причин екологічного лиха природоохоронці називають відсутність або вкрай поганий стан очисних систем на деяких підприємствах області, численні несанкціоновані сміттєзвалища на берегах річок, а також розорювання прибережних ділянок, яке спричиняє зсув грунтів та замулення води. Особливо багато стихійних сміттєзвалищ утворилася останнім часом уздовж річки Серет, яка протікає Тернополем і впадає в Дністер та Тернопільській став. В останній мешканці навколишніх сіл також нерідко зливають гноївку та інші відходи. За санітарно-епідеміологічними показниками воду Тернопільського ставу визнано однією з найгірших у Західній Україні. Муніципальна влада тривалий час заплющувала очі на порушення Водного кодексу, який установлює жорсткі норми щодо використання прибережних територій, але тепер, як каже керівник міського екологічного відділу Олег Соколовський, рішуче взялася за справу:

“Міська рада ухвалила доленосне рішення щодо збереження Тернопільського ставу та річки Серет. Водоохоронна зона Тернопільського ставу займає майже 70% території міста, а прибережна захисна смуга становить 50 метрів. У цих зонах забороняється накопичення відходів, є обмеження щодо будівництва, забороняється скидання неочищених вод у річку Серет і став, існує багато інших екологічних обмежень. Отже, на даний час Тернопіль уже вступив у досить активну екологічну фазу. Відтепер ми зможемо контролювати промисловість та інші скиди забруднених речовин у річку та став.”

Активну участь у порятунку малих річок планують узяти й громадські організації Тернопілля, серед яких екологічний клуб “Край”, що на Бережанщині. До нього входить сім місцевих громад. Екологічних водних проблем у цьому районі чимало, адже Бережанщина має досить густу річкову мережу. Так, територією району протікає, зокрема, річка Золота Липа. Ще у 80-х роках минулого століття Бережанський став зазнав реконструкції, унаслідок якої була порушена як його гідрологічна система, так і екосистема Золотої Липи. Заплави цієї річки відомі дуже великою кількістю рідкісних птахів і водяних рослин. Місцеві громадські організації зробили детальний опис цього унікального екологічного ландшафту. Акція “Жива вода – 2004”слушна нагода зробити щось для його збереження. Голова екоклубу “Край” Галина Проців:

“Природоохоронні організації планують провести в квітні кілька заходів, як то збирання сміття та непотребу, усунення несанкціонованих смітників. Ці акції здійснюватимуться силами молодіжних та дитячих організацій. Хотілося б вірити, що багато свідомих людей, які проживають у басейні Золотї Липи, вийдуть на берег річки та наведуть елементарний порядок у прибережній захисній смузі”.

“Це дуже показово, що захід “Жива вода – 2004” проходитиме під гаслом “Спільні дії”, - вважає також лектор німецького фонду Роберта Боша, Каті Бруннер, яка вже два роки викладає німецьку мову в Тернопільському педагогічному університеті. “Поліпшити екологічну ситуацію справді можна лише спільними зусиллями, - каже Каті Бруннер. - Як у Німеччині, так і в Україні”:

“Громадська ініціатива в проведенні цієї акції є надзвичайно важливою, бо люди починають глибше усвідомлювати, що від чистоти довкілля залежить їхнє майбутнє. У нас у Дрездені також проводиться щорічна громадська екологічна акція “Saubere Elbwiesen”, тобто очищення лук річки Ельби, під час якої мешканці міста активно прибирають сміття. Але, як кажуть у вас в Україні – чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять”.

І з цим важко не погодитися. Хочеться сподіватися, що після завершення тижня “Жива вода” стануть чистішими не тільки береги тернопільських річок, а, бодай частково, й наше екологічне сумління.”