Життя в ритмі карнавалу

З посмішками на обличчях вони заходять до зали – це „Jecken”, як у Кельні називають карнавальних блазнів. Танцюристки в жовтих сукнях, їхні кавалери у важких чорних чоботах, голова товариства і його помічники в червоних фраках і яскравих карнавальних капелюхах.

У залі немає де яблуку впасти. Близько 1300 людей зібралися за довгими білими столами. Всі в карнавальних костюмах, інакше не може й бути. Індіанці сидять поруч з морськими розбійниками, клоуни з червоними носами поруч з дівчатами в костюмах янголів, з крилами за спинами.

Щороку одне й теж, ті ж самі костюми, ті ж самі пісні, ті ж самі жарти, але, здається, що нікому це не набридає. Ті, хто не любить карнавал, як правило, на кілька днів залишають Кельн. Але для справжніх рейнців карнавал, або як його ще називають „п’ята пора року”, це святе.

Зранку робота, ввечері карнавал

Вальтер Лашет саме з таких, зі „справжніх“, як він себе називає. 50-річний чоловік відповідає за організацію засідань карнавального товариства „Großer Kölner“ („Великий кельнець). В останні дні карнавального сезону в нього особливо багато роботи, яку він до речі робить добровільно.

Вдень Лашет заробляє гроші (працює страховим агентом), а ввечері – на карнавал. Лашет каже, що такий ритм життя не проблема, хоча:

„Як тільки приходиш сюди на карнавал, відразу прокидаєшся. На роботі теж не доводиться дрімати, а от у трамваї чи вдома на дивані очі відразу заплющуються”.

Програма карнавальних засідань визначається на два роки наперед. Тут закон ринку: треба заздалегідь домовитися з музикантами, зарезервувати банкетний зал, запросити гумористів.

Набір анекдотів, які вони розповідають, теж стандартний. Жарти про стосунки чоловіків і жінок, про вихідців з інших регіонів Німеччини. Особливо на Рейні люблять кепкувати зі східних фризів та баварців.

За задоволення треба платити

Загалом у Кельні та в передмістях є близько 130 карнавальних товариств. „Великий кельнець” має у своїх лавах півтисячі членів і вважається одним з найбільших. Засідання фінансуються за рахунок членських внесків та продажу квитків. Також допомагають спонсори. Одне засідання в розпал карнавального сезону, як зараз у лютому, може обійтися в копійку – до 25 тисяч євро. Це і оренда залу, і виступи артистів, і служба безпеки – за все треба платити, каже голова карнавального товариства Йоахим Вюст:

„Тут все як на справжній фірмі, потрібний контроль. Мені щотижня доповідають, скільки вхідних квитків продано. Щотижня мені надсилають інформацію про нашу фінансову ситуацію”.

Карнавал нон-стоп

Карнавал триватиме ще кілька днів до так званої „попільної середи”. Потім у католиків і протестантів починається Великодній піст, а у карнавальному сезоні настає пауза. До листопада. Потім усе починається знову.

Але Вальтер Лашет продовжує працювати, адже треба готуватися до нового карнавалу. Для нього карнавал – це стиль життя.

„Навіть коли не сезон, наприклад, влітку по дорозі у відпустку до Іспанії ми слухаємо в машині карнавальну музику. Чесно, це справді так... Дехто може покрутити пальцем біля скроні, але ж музика така чудова”.