Заборонене кохання – коли священики порушують целібат

1989-й рік, посвячення в сан священика в Кельнському соборі: перед архієпископом, кардиналом Йоахімом Майснером стоять молоді чоловіки в білих мантіях. Один з них - високий, з короткою бородою - Йоганнес Венделер. «Я був упевнений у тому, що все своє життя працюватиму священиком, - розповідає Йоганнес Венделер. Борода в нього досі така сама, як на фото. Додалися лише окуляри в блакитній оправі. Вдягнений у джинси й футболку, чоловік гортає в старому фотоальбомі.

Йоганнес Венделер ніколи не думав, що закохається. Він став священиком у тридцятирічному віці й до того часу не мав жодних контактів з жінками. «Мені здавалося, що целібат є абсолютно прийнятним життєвим шляхом», - каже Венделер. Священиком він пробув сім років – поки не зустрів Лідію Піхотту, худорляву жінку з лукавою посмішкою. Лідія Піхотта працює фізіотерапевтом, і Йоганнес Венделер звернувся до неї після того, як внаслідок автомобільної аварії зламав руку. Завдяки бесідам під час терапії між ними зав'язалася дружба, яка згодом переросла в кохання. «Ми не шукали, але все ж таки знайшли одне одного», - каже Лідія Піхотта.

Целібат – не Божий заповіт

Але як бути з коханням, яке забороняють правила католицької церкви? Йоганнес Венделер згадує: «Хотілося, наприклад, розповісти іншим людям про своє щастя, але робити цього було не можна й не дозволялося. Коли ми разом виходили на вулицю, то починали поширюватися плітки. Ми не відчували себе вільними». Так жити далі це двійко не хотіло, і Йоганнес Венделер розповів про все кельнському архієпископу Йоахіму Майснеру. Того самого дня його звільнили з посади священика.

Адже целібат – це залізний закон у римсько-католицькій церкві. Його дотримання є важливою передумовою для посвячення в священики. При цьому не можна сказати, що «безшлюб'я» є Божим заповітом; у будь-якому разі в Біблії не знайти однозначного пояснення про необхідність дотримуватися целібату. Нині дослідники не виключають, що перетворення такого правила на закон свого часу мало економічне підґрунтя: священики не повинні були передавати в спадщину своїм дітям церковне майно.

З точки зору католицької церкви, целібат є свідченням Божої близькості й вірності. Священики, які відмовилися від шлюбу, можуть повністю присвятити себе духовній службі й громаді, не відволікаючись на сімейні справи й родинні проблеми.

Суперечливий церковний закон

Однак навколо целібату точаться суперечки. Загалом у світі нараховується близько 500 тисяч католицьких священників. За оцінками, сто тисяч були звільнені з посади – більшість через недотримання принципу «безшлюб'я». Впродовж от уже 25 років у Німеччині проти целібату бореться Об'єднання католицьких священиків та їхніх жінок. За даними цієї організації, й половина німецьких священиків не витримує холостяцького життя.

Полишити службу, однак, наважується далеко не кожний – також через страх перед соціальним падінням. Церква не страхує священиків на випадок безробіття, і вони мають права лише на мінімальну пенсію. Крім того, священикам бракує досвіду професійного життя поза стінами церкви. «Тому багато хто приховує свої партнерські зв'язки й сімейне життя», - стверджує Йоганнес Венделер. Він, однак, вирішив піти іншим шляхом. Після звільнення з посади священика чоловік ще раз закінчив університет й тепер працює у Федеральному агентстві з питань праці. З Лідією Піхотта він одружений уже дванадцять років.

І все ж таки про час роботи священиком Йоганнес Венделер згадує з ностальгією: «Мені завжди подобалося читати проповіді, і я із задоволенням готувався до богослужінь». Якби не целібат, каже Йоганнес Венделер, то він напевно залишився б священиком.

Автор: Моніка Дітріх / Володимир Медяний
Редактор: Роман Гончаренко