Забужко про „синій” Майдан: „Сумне видовище”

Європейські друковані ЗМІ із неприхованим інтересом спостерігають за перебігом агітаційної кампанії у Франції, що передує першому туру президентських виборів. Відкриємо ж сьогоднішній огляд аналітичним коментарем української письменниці Оксани Забужко, який вміщує на своїх сторінках німецька газета Die Welt.

Пишучи про політичну кризу в Україні, Забужко називає "біло-синій" Майдан "третьосортною симуляцією помаранчевої революції": „Найсумніше видовище, це коли "біло-сині" політики звертаються до народу із трибуни. У відповідь лише бентежна тиша. Вгорі - безмовний Майдан, сцена із гучномовцями, внизу мовчазні маси. Це дуже яскрава метафора відносин між радянськими правителями та радянськими людьми. Може видатися, що це якась гротескна подія або ж авангардний фільм "Гуд-бай, Ленін-2". Політики із "біло-синього" табору, вочевидь, справді вірять, що їм під силу організувати контрреволюцію, завдяки звезеному з регіонів люду. Їхнє переконання ґрунтується на тому, що ті, хто мають владу (цебто гроші) можуть все. Це формує їхній світогляд. Напевне вони думають, що саме так робилася революція. Тепер вони намагаються все скопіювати і не розуміють, чому результатом є лише патетичний фарс", - пише Оксана Забужко у коментарі в газеті Die Welt.

Тепер до початку передвиборної президентської кампанії у Франції. Швейцарська газета Le Temps наголошує на непередбачуваності її результатів:

„Опитування громадської думки, які вказують на те, що близько 40 відсотків французів ще не визначилися зі своїм вибором, підтверджують настрої більшості електорату. Півроку крикливої "розкрутки" у ЗМІ, ефіри кандидатів на телебаченні у "прайм-тайм" та інтенсивна передвиборна активність - навіть це не сформувало у суспільства чіткої позиції. Відтепер кандидати рівні в можливостях, час на телеагітацію теж буде рівним, а розповсюдження прапорців і агіток вирівняє всіх кандидатів: і прогнозованих лідерів перегонів і тих, хто позаду. Президентські кампанії 1995 і 2002 років були сповнені численними сюрпризами. Чи цього разу все буде по-іншому?”, - цікавиться Le Temps.

Німецька Süddeutsche Zeitung вважає, що жоден із кандидатів до останнього моменту не може бути впевненим у своїй перемозі:

„Не тільки злети і падіння в політ-рейтингах, але й те, як швидко змінюються гасла цієї кампанії свідчить про те, наскільки не передбачуваним можуть бути результати першого туру виборів. Дискусії про національну ідентичність вже вщухли, рівно як і розмови про внутрішню безпеку, спровоковані нещодавнім безладдям у передмістях Парижа. Відсутність однієї центральної теми - ось в чому особливість цієї кампанії. З одного боку, через цю порожність чимало людей ще не визначилися із вибором, з іншого боку відсутність провідної теми підштовхує кандидатів виступати з обіцянками, які, як знають виборці, політики не зможуть виконати”, - наголошує мюнхенська Süddeutsche Zeitung.

Французька Les Echos знаходить у бурхливій передвиборній полеміці позитивні моменти:

„Передусім, усі проблеми, які докучають французькому суспільству, названі своїми іменами: криза національної самобутності, криза приміських районів, зламана соціальна драбина... Ми можемо глузувати з цього загального очищення, але краще, щоб воно відбувалося в такт передвиборній кампанії, ніж на виборчих дільницях. Лікувальне зілля завжди легше підібрати, вже знаючи діагноз”, - пише Les Echos.

Британська газета The Independent прогнозує, що з кожним днем запеклість боротьби між претендентами на найвищу державну посаду Франції лише зростатиме:

„Подальший хід кампанії стає нестримним, а кандидати борознять країну "від" і "до". Плакати, агітаційні ролики і масові мітинги - задіяні абсолютно всі методи. Два провідні учасники перегонів пропонують увазі класичну і випробувану дуель "лівий проти правого". Франції це вже давно знайомо. Але обидва мають свої недоліки...Невдоволення виборців цими двома ще трохи відкриває двері для Франсуа Байру і Жан-Марі Ле Пена (...) Йдеться про найгострішу президентську кампанію у Франції за останні 20-25 років. А ще, хоч про це можна сперечатися, ці вибори є найбільш доленосними, з подальшими наслідками не лише для Франції, а й для двосторонніх відносин з іншими державами, для майбутнього Європи і трансатлантичної співпраці. Ми сподіваємося на змагання, яке буде гідним цих великих очікувань", - підсумовує The Independent.