За сьогоднішню кризу в Україні багато в чому відповідальний сам Захід

Світ напружено спостерігає за драматичним розвитком подій в Україні. Це схоже на те, як свого часу він спостерігав за схожими процесами в Польщі, Угорщині чи Чехословаччині, тобто частково із захватом, частково – зі страхом. Багато хто на Заході не може знайти пояснення, чому таке повстання відбувається саме в Україні. Ця країна, яка за розміром і потенціалом є приблизно такою, як Франція, просто не була присутня в свідомості жителів західної частини Європи, -

Наголошує газета ВЕЛЬТ. Віповідальність за таку ситуацію автор статті покладає на історичні переплетіння, а також на відсутність ефективної популяризації України на Заході. Причому винні в цьому не лише самі українці. Далі читаємо:

Слід зауважити, що за сьогоднішню кризу в Україні багато в чому відповідальний сам Захід. Адже саме брюссельські чиновники зрадили своїм ідеалам та обіцянкам доби холодної війни про прозорість кордонів та вільне пересування Європою. А колишній голова Єврокомісії Романо Проді навіть заслужив ордена за навіженство після його висловлювання, що Україна ніколи не отримає шанс стати членом ЄС. Список таких чи схожих політичних невправностей можна продовжити,

пише ВЕЛЬТ і продовжує:

Планово втілювана деградація України як частина західного способу мислення завдала удару в спину антикоммунстічним силам, які прагнули свободи та демократії і противникам антидемократичної, авторитарної системи Леоніда Кучми. Тобто хоч круть-верть, хоч верть-круть: Захід зрадив демократію в Україні. Нинішня революція в Києві відбулася без єдиної допомоги із Заходу, схоже на те, як свого часу зародився рух ”Солідарності” в Польщі. Тоді також багато західних політиків із застереженням дивилися в бік Варшави. Вони думали, що Польща заважає мирному співіснуванню з радянською імперією. Так і сьогодні їхні нащадки, зокрема Ґергард Шредер та Жак Ширак зі схожими почуттям спостерігають за подіями в Києві і зляться, що українці можуть зіпсувати відносини з їхнім другом екс-кадебістом Володимиром Путіним, з цим ”демократом чистої води”, як назвав його німецький канцлер, - підсумовує газета ВЕЛЬТ.

ШТУТҐАРТЕР ЦАЙТУНҐ намагається знайти пояснення того, чому російський президент Путін вдався до жорстких звинувачень на адресу Заходу щодо його посередництва у розв”язанні політичної кризи в Україні:

”Здається очевидним, що російський президент Володимир Путін не може змиритися з тим, що він не на того поставив – на кандидата від влади Віктора Януковича, який сфальшував вибори, а вчора від нього відмовився навіть вірний Москві президент Леонід Кучма. Путін зараз виглядає повним невдахою. Він шукає цапа відбувайла і звинувачує західні країни у змові. Його різкі заяви нагадуть часи холодної війни. До того ж повна нісенітниця закидати Заходові, що він ставиться до України, як до колонії. Насправді ж саме Москва досі не може змиритися з тим, що Україна є незалежною.

Тему перетину в Україні політичних інтересів Сходу і Заходу продовжує французська газета ”ЛЯ ПРОВАНС”:

Україна, роз"єднана конфліктом навколо виборів президента, сьогодні розривається між Російською Федерацією на сході, та Європейським Союзом на заході. Не в собі від гніву через те, що його наміри поставлені під питання, російський президент обізвав Захід ”наставником у колоніальній масці”. Такі слова не обіцяють нічого доброго для майбутніх відносин Москви зі Сполученими Штатами та ЄС. І це обтяжує майбутнє України та Грузії, які нині мусять обрати один з берегів, замість того, аби слугувати мостом між ними. ... Як би там не було, а це похолодання між Заходом і Сходом не є доброю звісткою”, - наголошує видання.

Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ розмірковує над вірогідністю продовження повноважень Кучми а також над можливою неучастю у переголосуванні другого туру виборів кандидата Януковича:

Президент України Кучма, добре розуміється на тому, як за теперішніх обставин законно зберегти владу. Це визнає у Києві навіть опозиція. Але без заздрощів. Його порада прем”єр-міністрові Януковичу, тому, котрий виграв за допомогою фальсифікацій, не брати участь у повторному голосуванні – є витонченою та недвозначною водночас. Адже яку цінність у примиренні та звільненні матимуть вибори, якщо у них братиме участь один кандидат? Жодної, - доходить висновку ФРАНКФУРТЕР АЛЛЬҐЕМАЙНЕ.

Огляд преси підготувала Леся Юрченко