Згоди українські партії досягають лише у темі футболу

Коаліційні переговори в Україні знову стали предметом коментарів у німецькій пресі. Так політичний оглядач Томас Урбан у статті для SÜDDEUTSCHE ZEITUNG пише:

Футбольний чемпіонат повністю витіснив політику з передовиць української преси. Спершу Україна ганебно програла Іспанії 4:0, поставивши країну на межу депресії. Та згодом знову засяяло сонечко, коли у другій грі українська збірна з таким же рахунком перемогла Саудівську Аравію. Президент Віктор Ющенко з великим задоволенням проводив би зараз свій час із футболістами – „надією нації”, як назвав їх один з його радників. На жаль, це неможливо. Адже від завершення парламентських виборів минуло 13 тижнів, а Україна й досі залишається без уряду. І якщо ситуація не зміниться протягом тижня, то в повторні вибори стануть невідворотними, -

Зазначає Томас Урбан і розповідає про останні політичні події в Україні:

А спершу все так добре починалося, навіть незважаючи на те, що фінансована східноукраїнськими індустріальними магнатами Партія регіонів здобула перемогу на виборах. Все ж для сформування парламентської більшості цій партії бракувало партнера. Водночас здавалося, що Блок Юлії Тимошенко, Наша Україна, та Соціалістична партія досить скоро створять урядову коаліцію. Восени 2004 року, під час Помаранчевої революції, саме ці партії об’єдналися, аби скинути корумпований режим олігархів. Здавалося, що вони зробили висновки з першого великого краху в помаранчевому таборі восени 2005 року, коли Ющенко звільнив Тимошенко з посади прем’єр-міністра... Та дарма. Переговори щодо нового формату „помаранчевої коаліції” довго тягнулися, аж поки минулого тижня представники Нашої України не оголосили їх проваленими, -

Нагадує автор статті і веде далі:

Тим часом „Наша Україна”, наводячи жах на всіх помаранчевих революційних романтиків, розпочала переговори з „біло-блакитними”, тобто з очолюваною Віктором Януковичем Партією регіонів. Українські аналітики поки що сперечаються: проводяться ці переговори для того, аби приборкати політичні амбіції Юлії Тимошенко та Мороза, чи так було задумано із самого початку. Між двома силами існують майже нездоланні суперечності. Наша Україна домагається членства в НАТО, а Янукович це рішуче відкидає... Водночас „регіонали” виступають за надання державного статусу російській мові, тоді, як „нашоукраїнці” принципово проти цього. З іншого боку, економічні програми обох політичних сил мають дуже багато точок дотику. Зрештою, східноукраїнські олігархи визнають, що зближення із Заходом, у першу чергу з Європейським Союзом, буде їм лише на користь. Те, що вони дивляться в бік Москви й сподіваються на Кремлівського шефа Владіміра Путіна, не відповідає дійсності. Українські бізнесмени вже побачили, як російський президент розправляється в разі потреби зі своїми олігархами.

Томас Урбан наводить також інші аргументи на користь так званої „великої коаліції” в Україні:

З точки зору зорієнтованого на Захід Ющенка, союз з Януковичем та його олігархами матиме ще й ту перевагу, що проросійський схід України можна буде міцніше прив’язати до Києва. Сепаратистським рухам буде вибито ґрунт з-під ніг. Тим часом Ющенко веде себе в ці дні якось дуже мляво. Київські журналісти пояснюють це наслідками отруєння діоксином під час виборчої кампанії 2004 року. Водночас всі партії в Україні сходяться в одному: незважаючи на невдалий старт „блакитно-жовтих” на чемпіонаті, їм вдасться увійти в четвірку найсильніших.

Перейдемо до теми футбольного чемпіонату. Так, у газеті VOLKSSTIMME читаємо:

У вівторок ввечері німцям стало зрозуміло, що з футболом у них все в повному порядку. Три гри – три перемоги. Вся нація перебуває в ейфорії, на яку раніше мало хто сподівався. Чи вдасться й надалі так святкувати, залежатиме від команди Клінсмана. Але будьмо відвертими: німецька команда не була найсильнішою. Цікаві драми розігрувалися на інших сценах. Німеччина лише виконала обов’язкову програму, натикаючись на більший чи менший спротив. В суботу з однієї восьмої фіналу розпочнеться справжній чемпіонат. Тоді доведеться по-справжньому продемонструвати, чого варта німецька команда.

Тему продовжує FRANKFURTER ALLGEMEINE ZEITUNG

Переконливий вихід німецької команди в другий тур повинен стерти всякі залишки сумнівів щодо своїх сил. Нині здається, що німці здатні на великі справи. Але визнаючи їхні заслуги, важко не погодитися, що Аргентина та Іспанія продемонстрували на чемпіонаті значно кращий футбол. Слід сподіватися, що й Бразилія підніметься до цього рівня. Нам залишається лише отримувати насолоду від цих двобоїв. Слід сподіватися, що Німеччина не намагатиметься вкрасти перемогу, а робитиме все необхідне, щоб знову викликати в нас захоплення.

Огляд преси підготував Любомир Петренко