Зміна глави уряду у Великобританії: технократ замість „сонячного хлопчика”

Сьогодні відбудеться зміна жильців у найвідомішому помешканні Лондона на Даунінґ Стріт 10. Ера британського прем’єра Тоні Блера завершується, його замінює Ґордон Браун, донині міністр фінансів, який в неділю вже перебрав обов’язки голови Лейбористської партії. Сам Блер називав свого часу Брауна „апаратчиком”, а політичні противники нового прем’єра порівнюють педантичність Брауна ледь не зі сталінськими методами. Водночас Ґордон Браун заслуговує й на такий епітет, як „містер економічне диво”. Загалом же скутий шотландець, який вже десять років перебуває в полі уваги громадськості, залишається загадкою для більшості британців.

Браун не збирається ставати „зіркою”

Сам Браун стверджує, що політика не має для нього нічого спільного із „зірковістю”. Це – камінь в город Тоні Блера, який розпочав свою прем’єрську кар’єру подібним на такого собі „сонячного хлопчика”, а відхід від політики інсценував ледь не як старіюча роп-зірка своє прощання зі сценою. Про свій стиль роботи Ґордон Браун каже:

„Моє гасло – наполегливо працювати, брати на себе відповідальність і чесно ставитися до своїх колег. Це означає – допомагати в складних ситуаціях. Це стосувалося часу мого перебування на посаді міністра фінансів і не втратить актуальності, коли я сяду в прем’єрське крісло. Я бачу себе одним з гравців злагодженої команди. Але інколи виходить так, що громадськість більше цікавлять якісь внутрішньопартійні тертя, ніж справді ділові питання“.

Британці налаштовані скептично

Браун не є людиною гучних слів, він – людина реальних дій. Саме так найчастіше відгукується про нього британська преса. Він не соціальний романтик і не ідеолог, а прагматичний діяч, який тісно пов’язаний зі своєю партією. У складних ситуаціях Браун не наважується на радикальні рішення, а радше місяцями радиться з невеликою групою своїх найближчих довірених осіб. Тому не дивно, що британці аж ніяк не в захваті від нового прем’єра, каже політолог Ентоні Ґідденс:

„Виборці налаштовані скептично щодо того, яким прем’єром буде Браун. Та й для нього самого все це означає неабиякі зміни. Тепер йому не вдасться сховатися за цифрами, на нього завжди буде спрямована увага громадськості. І вже немає Тоні Блера, який міг захистити його”.

У лавах лейбористів з нагоди зміни людини на посаді прем’єра теж панує радше фаталізм, ніж захоплення. Донині достоту не зрозуміло, якого політичного курсу дотримуватиметься Браун. Невідомо, які він має погляди на зміну клімату на планеті і яку екологічну політику провадитиме. Багато відкритих питань залишається і в зовнішній політиці, каже політолог Ентоні Ґідденс:

„Ми не знаємо, як розвиватимуться відносини із США. Що буде з британськими солдатами в Іраку? Нам тільки достеменно відомо, що Браун бував частіше в Америці, ніж Тоні Блер, і він там дуже часто черпав нові ідеї”.

Дві головні проблеми: сумніви в собі й опозиція

Загалом же, вказують аналітики, на заваді успішній кар’єрі нового прем’єра можуть стати дві речі. По-перше, це сумніви у власній особистості. Адже донині ще жодному британському ЗМІ не вдалося розповісти про Гордона Брауна так, щоб він одразу здобув симпатії виборців. Хоча він і змінив дещо в своїй зовнішності, і дедалі частіше намагається посміхатися в об’єктиви фотокамер, його привітність сприймається радше як награна. Одного разу посмішку Брауна, після кризової зустрічі з Блером, навіть трактували, як зловтішне глузування. Після чого політику довелося виправдовуватися:

„Насправді я тоді посміхався, бо саме розповів одному з колег про свою новонароджену дитину. Тобто і гадки не було про якісь політичні закулісні ігри, це була посмішка з приватного приводу”.

Ще однією проблемою для Брауна стане дедалі сильніша опозиція. Відколи консерваторів очолив досконалий риторик Девід Камерон, вони набирають дедалі більшої популярності і поки випереджають лейбористів. Камерон називає Брауна політиком старої моделі, який не бажає провадити реформи. Водночас новий британський прем’єр може протиставити цій критиці своє сумління й наполегливість. Головне завдання Брауна – до наступних парламентських виборів 2010 року підняти популярність правлячих лейбористів, яка стало падає з того часу, як Блер втягнув Великобританію в іракську війну. Від Брауна не очікують, що він стане одним з найулюбленіших британських прем’єрів. Але він може стати главою уряду, якому довіряють.