Кавказька дилема: Росія не може втримувати ситуацію під контролем

”Було зрозуміло, що й після президентських виборів спокою в Чечні досягти не вдасться”, - пише газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ й продовжує:

Після теракту, в якому загинув ставленик Володимира Путіна президент Чечні Ахмад Кадиров, напади в Інгушетії стали ще однією сходинкою в ескалації чеченського конфлікту. Масштаби й координація цих нападів вказують, що за ними стоять не лише чеченці, а й решта сил на Північному Кавказі, які прагнуть остаточного відділення від Росії. Підтримують їх і мусульмани некавказького походження. Останні хочуть звільнити не лише чеченців, а всіх мусульман регіону від російського панування. В ісламському світі це сприймається з великою симпатією. Москва ж реагує на насилля ще жорстокішим гнобленням чи непрямим пануванням через ”куплених” чеченців на кшталт вбитого президента Кадирова чи його сина. Така концепція зазнала поразки. Ситуація ж ускладнюється ще й тим, що заручниками екстремістів уже стали менш фанатичні чеченці, - зазначає газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ продовжує тему:

Завершення чеченської війни не видно. Кремль не може взяти ситуацію на Кавказі під контроль. Напади в Інгушетії вказують на зміну стратегії повстанців, за допомогою якої вони спробують перенести війну в сусідні кавказькі республіки. Кремль же не може за допомогою 80-тисячного військового контингенту контролювати становище навіть у крихітній Чечні. Що вже тоді говорити про можливу ескалацію в інших республіках, таких, приміром, як Інгушетія? Багаторічна чеченська війна дестабілізувала ситуацію в економічно слабкому кавказькому регіоні. Зброя в них є в надлишку, а крім цього утворилися ще й воєнізовані осередки, які вже інфіковані ісламістськими ідеями. Навіть якщо населення не демонструє зацікавленості у відкритому конфлікті з Москвою, виключати можливості, що війна перекидатиметься на сусідні регіони, не можна, - пише ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

Газета ФРАНКФУТЕР РУНДШАУ аналізує позицію російського президента Путіна в чеченському конфлікті:

Путін сам знищив півтора роки тому, мабуть, останню можливість до мирного розв”язання конфлікту. Дотоді, під час переговорного процесу ще можна було розрізняти між справжніми повстанцями й поодинокими бойовиками кримінального походження. На основі єльцинсько-масхадовського мирного договору 1997 року це здавалося реальним. Але Путіну довелося б зізнатися, що його війна, завдяки якій він перший раз переміг на президенських виборах, потягнула за собою не лише воєнні злочини, а була взагалі політичною помилкою. Цього він не хотів, -

пише ФРАНКФУТЕР РУНДШАУ і робить далі такий висновок:

Все це відбувається в Європі. А політичним лідерам великих демократичних країн не спадає на думку з цього приводу нічого, крім мовчання. Мовчать вони не через незручність ситуації, а через свій опортунізм. Тим часом путінська війна віддаляє Росію від цивілізованості. А це відбивається на всіх нас. Тому західні демократії мають долучитися до розв”язання проблеми, бо це відповідає і їхнім власним інтересам, - підсумовує ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.

До іншої теми. Німецькі газети коментують судовий вирок у гучному процесі над ґвалтівником дітей у Бельгії. Злочинця Марка Дютру було засуджено до довічного ув”язнення. Газета НОЙЄ ВЕСТФЕЛІШЕ пише:

Вислів «найвища міра покарання» лунає наприкінці цього найсенсаційнішого в повоєнній історії Бельгії процесу доволі цинічно. Цинічною була й поведінка самого Дютру, який не завжди хотів усе визнавати. Уся бельгійська держава страждала від дамоклового меча справи Дютру. З проголошенням вироку в ній було підведено юридичну риску. Але забувати про справу Дютру не можна ніколи, - наголошує видання НОЙЄ ВЕСТФЕЛІШЕ.

Газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР зазначає:

Йдеться не про виключно бельгійську проблему. Знущання над дітьми, викрадення й ґвалутвання відбуваються повсюди. Лише нещодавно в німецькому місті Саарбрюкені відомство в справах молоді довірило опіку над дітьми педофілу, який один раз уже був засуджений за свої злочини. Варто згадати й про інтернет, де поширюються дитячі порнографічні фотографії. Але й це ще далеко не все. Зростає рівень насильства в школах і множаться випадки знущань над слабшими – багато в чому суспільство дуже хворе. При чому скрізь, не лише в Бельгії, - підсумовує газета ҐЕНЕРАЛЬ-АНЦАЙҐЕР.